Національно – визвольний рух в Індії
Виконав: Шарма Адітье
10 – Б клас
Індія в період першого революційного натиску и утворення масових політичних організацій (1918 – 1927рр.)
Посилене пограбування Індії Англією під час першої світової війни тяжко відобразилося на становищі робітників міста і села. Єкономічне становище ще більш ускладнилося після двох не врожайних років(1919 і 1921). Підйом національно-визвольного руху почався в 1918 р. з виступів робочого класу в Бомбеї, Мадрасі, Канпурі. Під час виступів почались виникати профспілки. Перша профспілка виникла у Мадрасі у 1918 р.В Ахмадабаді під керівництвом М.К. Ганді біла утворена Асоціація робітників - текстильників. Лютнева революція в Росії вразила індійських націоналістів та надихнула їх на посилення визвольної боротьби. В аллахабадській газеті від 24 березня 1917р підкреслювалось, що Російська революція підтвердила, що немає в світі сили, яку б не переміг націоналізм. Сільське населення дізналося про революцію в Росії від демобілізованих солдат, що повернулись з Європи. Ще в березні 1919 р. в більшості міст Пенджаба почалися антианглійські мітінги і демонстрації. Після цього в деяких крупних центрах провінції - в Лахорі , Гуджранвалі хартали та мітинги переросли у збройний протест, в якому приймали участь робітники зокрема залізничники. Колоніальні власті в Пенджабіна чолі з губернатором О`Двайером і командуючим військами Дайером прийняли рішення про жорстоке придушення повстання. Для цього ще 9 квітня в Пенджаб були викликані військові загони. 13 квітня на головному майдані в Амрітсарі було вбито 1 тис. і поранено 2 тис. беззахисних демонстрантів.
В 1920-1921рр. відбувалося подальше зростання страйків, в ці роки вже бастувало близько 500тис.чол. В боротьбу почали втягуватись найбільш відсталі загони робітничого класу – плантаційні робітники. В травні 1921р. На чайних плантаціях Ассама відбувся грандіозний страйк 12 тис. робітників, які покинули плантації.
В Бомбеї 1920 р. Було прийнято рішення про заснування Всеіндійського конгресу профспілок (ВІКП), а також у 1920 р. був прийнятий статут про перетворення Конгресу в масову політичну організацію .Утворення ВІКП призвело до ще більшого розповсюдження страйкової боротьби: якщо в 1919 р. було 19 забастовок то у 1920 р. – 200,а у 1921р. – 400.
На зміну першому революційному натиску 1918 – 1922рр. прийшов період тимчасового затишшя, який тривав до 1927р.
Період з 1917 -1921рр. являвся свого роду підготовчим етапом комуністичного руху в Індії. Марксистські групи виникали в крупних промислових центрах. Після повернення Шаукат усмани з Москви у 1922 р. ,він утворив групу комуністів у Бенаресе. Одночасно з ним почала працювати комуністична група в Лахорі на чолі з Гулямом Хусейном. На протязі 1923 – 1925 рр. виникло ще більше марксистських груп в тому числі і у великих промислових центрах таких як Канпур і Карачі. Вумовах жорстокого колоніального режиму діяльність індійських комуністів була в крайньому занепаді, але не зважаючи на репресії з боку англійського уряду, в 1924 – 1925 рр. комуністичні групи ще більше посилили свою активність і у 1924р. канпурський журналіст оголосив про утворення легальної ”Індійської компартії “ 30 грудня 1925р. ............
