Насильство як засіб домінування й панування

Досить тривожним феноменом людського існування є його прагнення до верховенства, домінуванню в чому-небудь, що виражається в конкуренції, суперництві, боротьбі за владу, життєві блага, територію. Самою соціально небезпечною формою прояву цього феномена є війни: світові, регіональні (між окремими державами), міжетнічні, міжконфесійні. Чи існує зв'язок між війнами й агресивністю людини, які є засобу в розпорядженні суспільства для приборкання масових і індивідуальних проявів агресивності?

Питанням насильства в житті людей присвячені багато праць, вони є предметом стурбованості політиків, зачіпають життєві інтереси мільйонів людей в усьому світі. У своїх крайніх вираженнях насильство проявляється у формі воєн, терору, геноциду в міжетнічних відносинах, а в міжособистісних - у вигляді злочинів проти особистості (убивства, грабежі, зґвалтування, бійки з нанесенням каліцтв). Навіть у родині систематично відбуваються насильницькі дії у відношенні дітей і жінок. У сучасному світі відбувається ескалація насильства, як соціального, так і міжособистісного. Всі геополітичні доктрини різного рівня й масштабу засновані на прагненні до домінування в регіоні або у світі насамперед великих держав, засобу масових комунікацій систематично проповідують культ сили, екрани телевізорів заповнені сюжетами насильства. Часом здається, що люди народжуються лише для того, щоб перетворитися у ґвалтівників або їхніх жертв. Чи можна раціонально, науковими методами пізнати, зрозуміти й пояснити феномен панування, домінування й пов'язаних з ними насильства й агресивності людини й суспільства? Сьогодні в цій області існують принаймні чотири напрямки: біогенетичне, психологічне, екологічне й соціальне.

Біогенетичне й етологічне пояснення

К. Лоренц, відомий етолог, затверджував, що існує зв'язок між природною історією агресії, що описує потяг до боротьби у тварини, потяг, спрямований проти своїх родичів, і агресіями в історії людства. Більше того, він ясно висловився за біогенетичної природи агресивності людини, заявляючи, що пагубний по своїх розмірах агресивний інстинкт, що як дурна спадщина й донині сидить у нас, людей, у крові був пронесений через багато тисячоріч як результат генетичної селекції. К. Лоренц повний песимізму відносно сили здорового глузду й почуття відповідальності сучасної людини: Маючи в руках атомні бомби, а в центральній нервовій системі - ендогенні агресивні інстинкти запальної мавпи, сучасне людство ґрунтовно втратило свою рівновагу. Сучасна людина, по Лоренцу, є лише проміжною ланкою між тваринним і істинно гуманною людиною.

Ще далі в переносі на людське суспільство законів миру тварин пішов О. Шпенглер, автор книги «Захід Європи». Напередодні захоплення влади в Німеччині Гітлером він проголосив, що людина - це хижий звір, тобто звір, чиє життя побудоване на вбивстві, і що характер вільного звіра перейшов до організованого народу. При цьому існують народи, чия сильна раса зберегла характер хижого звіра, розбійницькі, агресивні народи - добродії... Людство заплатило 50 млн. життів у процесі приборкання такого хижого звіра у вигляді народу, обплутаного нацистським маренням про право на світове панування німецької раси. ............