Розділ 1. Методологія системи управління персоналом

 

1.1   Концепції управління персоналом: еволюція та сучасний стан

Управління  людьми має практично таку ж давню історію як і людство, оскільки воно з’явилося  одночасно з виникненням перших форм людських організацій – племен, спільнот, кланів. Разом з економічним розвитком і появою великих організацій – управління персоналом перетворилося на особливу функцію управління, що потребує спеціальних знань і навиків.

Як  зазначає в своїх працях  Шекшня [с. 47 ]  теорія  “наукової організації праці “ чи точніше “ наукового управління “,  основи якої були закладені на початку ХХ ст. в працях  Фредеріка Тейлора, а в подальшому розвинена багатьма іншими вченими, здійснила “ тиху революцію “ як в управлінні організацією в цілому, так і в сфері управління людськими ресурсами зокрема.

В останні роки в науковій літературі з менеджменту та в управлінській практиці широко використовується достатня кількість термінів, що відображають участь людей у суспільному виробництві : трудові ресурси, людські ресурси, людський фактор, організаційна поведінка, організація праці, управління персоналом, кадрова політика, колектив, команда, соціальний розвиток, людські відносини та інші, що в тій чи іншій мірі відносяться до трудової діяльності людини.  Виділяючи в якості основного об’єкта людину, вони розкривають різноманітні аспекти проблеми управління персоналом і підходи до її вирішення. Розглянемо більш докладно деякі сучасні концепції управління персоналом.

Відомий вчений в галузі менеджменту Л. І. Євенко  [ Єгор. с. 13 ]  вважає, що сталася зміна чотирьох концепцій ролі персоналу у виробництві :

1.   Використання трудових ресурсів із кінця ХІХ ст. до 60 – х  рр. ХХ ст. Замість  людини у виробництві розглядалася лише її функція – праця, що вимірюється витратами робочого часу і заробітною платою. На Заході ця концепція знайшла відображення у марксизмі і тейлоризмі, а в СРСР – в експлуатації праці державою.

2.   Управління персоналом. Науковою основою цієї концепції, що розвивалася в 30 – х  рр.,  була теорія бюрократичних організацій, коли людина розглядалася через формальну роль – посаду,  а управління здійснювалося  через адміністративні механізми ( принципи, методи, повноваження, функції ).

3.   Управління людськими ресурсами. Людина стала розглядатися не як посада ( елемент структури ), а як ресурс, що не можна відновити – елемент соціальної організації в єдності трьох основних компонентів ( трудової функції, соціальних відносин, стану працівника ). На практиці  діяльності нашої держави ця концепція використовується фрагментарно більше 30 років і в роки перебудови мала розповсюдження в “активізації людського фактора“.

4.   Управління людиною. Відповідно до цієї концепції людина – головний суб’єкт організації й особливий об’єкт управління, що не може розглядатися як “ ресурс “. Виходячи з бажань і здібностей людини, повинні будуватися стратегія і структура організації. Засновниками даної концепції вважаються лідери японського менеджменту : К. Мацусита,        А. Морита. Проте вона тісно пов’язана з концепцією всебічного розвитку особистості.

Сучасні погляди на управління персоналом тісно пов’язуються  з управлінням людиною з позиції теорії людських відносин.

Англійський професор С. ............