Людина і світ

ЗМІСТ

1.  Поняття світогляду

2.  Відношення людина — світ як основні світоглядні проблеми.

3.  Світогляд як форма духовно-практичного освоєння світу та самовираження людини в ньому.

4.  Структура світогляду. Буденний і теоретичний, індивідуальний і масовий світогляд

5.  Міфологія як форма світогляду й духовно-практичного світосприйняття

6.  Загальна характеристика релігійного світогляду

Поняття світогляду

Кожен етап у розвитку людського суспільства — Стародавній Світ, Античність, Середньовіччя, Новий час іт. д., кожна культура (глобальна чи локальна) характеризуються певними уявленнями про те, що таке людина й довколишній світ, як вона повинна жити в ньому, до чого прагнути. Таке явище у свідомості людей і духовній культурі має назву світогляд. Світогляд—це «система поглядів, звернених на об'єктивний світ і .місце людини в ньому, на ставлення людини до довколишньої дійсності та самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання й діяльності, ціннісні орієнтації». Основу світогляду формують погляди, що створюють узагальнену картину світу (природи й суспільства), визначають місце і роль людини в ньому, фіксують норми поведінки та цінності життя, вказують життєві орієнтири. У світогляді акумулюються найрізноманітніші знання про світ і людину. Але не кожне, навіть перевірене наукою знання, є складовою світогляду. Специфіка світогляду в тому, що у ньому створюється не якась узагальнена модель дійсності і буття в ній людини, а головним чином осмислюється сукупність відношень „Людина – світ”. Причому характер цих відношень розкривається з погляду історично визначених соціально-культурних потреб, інтересів, ідеалів і цінностей.

  У будь-якій своїй історичній формі світоглядні уявлення мають відповісти на основне питання—питання про призначення людини, тобто про те, якими є цілі, цінності та способи справжнього людського буття. Світогляд—це форма суспільної самосвідомості людини. У ньому відбувається осмислення й оцінка світу і місця в ньому людини, її ставлення до навколишньої реальності та самої себе.

Відношення людина — світ як основні світоглядні проблеми.

Світогляд як форма духовно-практичного освоєння світу та

самовираження людини в ньому.

У світогляді за допомогою відчуттів, образів, понять, ідей, теорій відбувається освоєння різних типів відношення «людина — світ». З цього погляду в структурі світогляду, як правило, виділяють чотири аспекти, що фіксують і розкривають основні способи та грані людського буття, тобто типи відношень «людина — світ».

1. Онтологічний (онтологія — вчення про буття). У цьому аспекті світогляду розглядається узагальнена картина походження світу й людини, розкриваються їхні структурні особливості, характер взаємозв'язків, основні закономірності. Найсуттєвішою тут є проблема співвідношення буття світу і людського буття, тобто те, яким чином і якого мірою зовнішні фактори (Бог, природа, соціальне середовище) визначають сутність людини, мету, цінності та способи її існування. В онтологічному аспекті розглядаються відмінності між історичними типами світогляду—міфологічним, релігійним, науковим.

2. Гносеологічний (гносеологія — вчення про пізнання). ............