Реферат на тему:

"Конституційно-правові засади розвитку законодавства Ірану"

1. Доктринальні засади

Подібно до інших ісламських реформаторських рухів, шиїтський рух за оновлення відрізнявся включенням в комплекс своїх поглядів політичних і правових елементів. Це додало старому руху динаміки взаємодії з потребами сучасної епохи. У результаті виникли шиїтські політичні рухи, які найчастіше спиралися на ідейно-ідеологічну спадщину шиїзму.

Особливе місце в цьому процесі займав Іран, особливо в світлі того, що можна назвати сферою практичної апробації конституційної моделі, яка, у свою чергу, була одним з результатів шиїтського руху за оновлення. Якщо схожість позицій ісламських рухів відносно необхідності правових і конституційних реформ було наслідком складного етапу еволюції політичної думки та практики, то це не заперечує того, що політична думка в Ірані, особливо протягом трьох останніх десятиліть Каджарскої епохи, істотно відрізнялась від ідеологічних поглядів в Османській імперії і в Єгипті. Ця специфічна риса – потужна і наростаюча підтримка шиїтськими улемами руху за Конституцію, що призвів до революції 1906.

За Конституцію виступали не тільки улеми: її відстоювали також багато традиційних релігійних діячів, які не сумнівались в перевагах існування правового регулятора влади шаха і палацу – між тим як «усередині османського і єгипетського релігійних інститутів існувала обмежена кількість людей, які сповідували ідеї освіченості, які займали чільне місце і зіграли ефективну роль у національній боротьбі за верховенство закону».

Виходячи з цього можна сказати, що шиїтські улеми в Ірані виступали за закріплення конституційних принципів, за обмеження влади законами та правовими нормами, на противагу твердженням деяких іранських і радянських дослідників та істориків про те, що шиїтські улеми нібито «завжди виступають в опозиції по відношенню до будь-яких понятть про державу і політичну систему, так як визнають легітимність лише за правлінням імамів.

Треба підкреслити, що вплив шиїтських улемів на маси в плані їх сприйняття і засвоєння ними конституційних ідей було значно істотнішим, ніж вплив мислителів, які проживали в інших країнах і які прагнули прищепити європейські зразки. На перший погляд, це пояснюється тим, що ідеї, які висувалися традиційними шиїтськими улемами, були доступнішими поглядів, термінів і понять, які викладалися емігрантами в їх русі за зміни». Звернення до людей при опорі на ісламську (зокрема шиїтський) ідейну спадщину знаходило більший відгук, ніж ідейні побудови емігрантів.

Однак це не означає, що шиїтський релігійний інститут в Ірані повністю стояв на боці руху за Конституцію. Там були і улеми, які виступали проти цього руху, наприклад шейх Фадлалла. Така опозиційність будувалася на основі простої критики Конституції з позиції шаріату. Зокрема, вказувалося, з одного боку, на протиріччя між переваги мусульманина і офіційним визнанням рівності всіх громадян перед законом без різниці релігії, з іншого – на надання свободи преси і друкованих видань, які можуть прокласти шлях західним атеїстичним ідеям та поглядам, неприйнятність обов'язкового навчання дівчаток.

В цілому можна сказати, що рух за Конституцію проклав собі дорогу до сердець більшості (якщо не всіх) представників суспільних верств та політичних рухів. Іншими словами, воно отримало майже всенародне визнання – особливо в Ірані – з початку нинішнього сторіччя. ............