Міністерство освіти і науки України
Педагогічний ліцей
Китай в міжвоєнний період
Роботу виконала
Учениця 10 с-г класу
Вербова Яніна
Перевірила: Сулима С.К.
План
Вступ
1. «Рух 4-го травня»
2. Радянсько-китайські відносини
3. Революційні події 1925-1927рр.
4. Північний похід
5. Боротьба комуністів та Гомінданівців
6. Японська агресія в Китаї
Вступ
Закінчення Першої світової війни, в яку був залучений і Китай, з новою гостротою виявив основні суперечності китайського суспільства і насамперед його напівколоніальне положення. Разом з тим його роздрібненість, хоча формально зберігалася національна державність для вирішення національних завдань, стала все більш усвідомлюватися як найголовніша перешкода національного відродження. Ось чому в перші ж місяці після закінчення війни робляться нові спроби об'єднання півночі і півдня. Вони були стимульовані загостреною в роки війни свідомістю необхідності подолати роздробленість країни, так і політичним маневруванням держав, зокрема небажанням США і деяких європейських держав примиритися із збільшеним впливом Японії в Китаї.
Спроби скликати нову об'єднавчу конференцію робилися вже із кінця 1918 р. У лютому 1919 р. в Шанхаї зустрілися представники пекінського і Гуанчжоуського урядів і почали обговорювати шляхи припинення військових дій між північчю і півднем, а також заходи, необхідні для відтворення єдності країни. Суперечливі мілітаристські інтереси не дозволили конференції домогтися якихось конструктивних результатів та, перервана в травні 1919 року, вона так і не зуміла відновити свою роботу. Однак розвиток політичних подій у країні навесні цього ж року виявило нові політичні й ідейні фактори, котрі в перспективі могли сприяти об'єднанню Китаю, але вже іншими шляхами, без мілітаристів та всупереч їх інтересам.
На початку 1919 р. увагу Китайської громадськості було залучено до Паризької мирної конференції, на якій Китай, розраховуючи на «подяку» країн Антанти, припускав істотно поліпшення своєї міжнародної позиції. Відображаючи суспільний тиск, об'єднана китайська урядова делегація вимагала ліквідації ганебної японо-китайськох угоди від 9 травня 1915 («21 вимога») та сфер впливу, повернення Китаю концесій та митної автономії, виводу іноземних військ і т.д. Але перш за все Китайська делегація сподівалася на повернення Китаю всіх прав і володінь Німеччини в провінції Шаньдун, фактично захоплених в роки війни Японією. Однак Китайську делегацію і Китайську громадськість чекало глибоке розчарування. Союзники взагалі відмовилися розглядати питання про відновлення суверенітету Китаю, потоптаного нерівноправними договорами, і, піддавшись політичному шантажу з боку Японії, 30 квітня визнали за нею «право» на німецький «спадок».
1. «Рух 4-го травня»
Це цинічне рішення викликало вибух обурення в різних містах Китаю і в самих різних соціальних прошарках. Першими виступили пекінські студенти. 4 травня понад 3 тис. студентів 13 вищих навчальних закладів Пекіна вийшли на площу Тяньаньмень з вимогами не підписувати Версальський мирний договір, анулювати «21 вимогу», вигнати з уряду прояпонско налаштованих міністрів і т.д. ............