Камерний хор "Оранта". Концертна діяльність та творчі принципи роботи Дипломний реферат випускниці диригентського факультету Тузової Інни Валеріївни
    Львівський вищий музичний інститут ім. М. Лисенко
    Міністерство культури і мистецтв України
    м. Львів - 2000 рік Вступ.
    (Пс. 46)
    Протягом тисячоліття в українському середовищі складалися, сприймалися, перероблювалися певні мелодії, які згодом утворили великий масив церковного співацького мистецтва. Діяльність композиторів, регентів, співаків сприяла тому, що церковний спів став першим та на кілька століть єдиним в Україні професійним видом музичного мистецтва. Також творці церковного співу використовували народні мелодії. Взаємозв'язок професійної творчості та народного епосу був плідним, лише видозмінювався у конкретні історичні періоди. Так в українському церковному співі, як і в народній пісні, містяться вікові традиції самоусвідомлення нації.
    Події, що сталися у ХХ столітті, перервали церковну хорову традицію. зараз ми є свідками відродження духовно-музичної творчості в Україні, відновлення традиції богослужбового співу.
    Цей рух відродження пройшов по всіх релігійних конфесіях на Україні після важливих політичних подій у нашій державі.
    24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України. У цей час органи влади офіційно зареєстрували утворення Української Автокефальної Православної Церкви. Патріархом був обраний митрополит Мстислав (Скрипник). Інтронізація відбулась 18 листопада 1990 року. А становище Української Православної Церкви суперечило політичному стану України, тому що вона підпорядковувалась Московському Патріархату.
    25-26 червня 1992 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор, що об'єднав Українську Православну Автокефальну Церкву та частину української Православної Церкви Московського Патріархату в єдину Помісну Православну Церкву - УПЦ Київського Патріархату. У 1993 році були спроби об'єднання українського православ'я. Але УПЦ Московського Патріархату категорично відкидала об'єднання з Київським Патріархатом. 11 червня 1993 року помер Патріарх Київський і всієї України Мстислав (Скрипник). На його місце був обраний Володимир (Романюк).
    У цьому ж році від УПЦ Київського Патріархату відокремився архієпископ Львівський Петро (Петрусь). Він і єпископ Димитрій (Ярема) скликали Собор із своїх прихильників у місті Києві, обрали на ньому єпископа Димитрія Патріархом УАПЦ (так Собор назвав своє церковне об'єднання).
    14 липня 1995 року помер патріарх Володимир (Романюк). В жовтні 1995 року Помісний Собор обрав патріархом Київським і всієї України митрополита Філарета (Денисенка). Перед скликанням Собору митрополит Філарет зробив чергову спробу об'єднання, звернувшись до митрополита Володимира (Сабодана) Патріарха УПЦ Московського Патріархату та Патріарха УАПЦ Димитрія (Яреми). Він закликав:
    "- Покладімо край нашим чварам та розладу! Єднаймося в Єдину національну Українську Помісну Церкву в ім'я Бога і України!"
    Його голос не був почутий і відповіді не було. На сьогоднішній день стан справ і відносин між УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ і УПЦ Московського Патріархату залишається без змін. * * *
    Здається, це було зовсім недавно, а насправді минуло майже десять років відтоді, як у Хрестовоздвиженській церкві у Луцьку після довгої перерви було виконано літургію українською мовою. ............