Зміст
Вступ. 3
Розділ І. Огляд літератури. 5
Розділ ІІІ. Колективізація і голодомор на Ізюмщині. 13
Розділ ІV. Голос історії: свідчення очевидців голодомору. 19
Розділ V. Жнива скорботи. 24
Висновки. 26
Бібліографія. 27
Вступ Ні труни, ні хрестів,
І ні тризни!
Прямо в яму.
Навіки віків!
Чорна сповідь моєї Вітчизни.
І її затамований гнів.
Антоніна Листопад
За давньою українською традицією свічкою на підвіконні поминали загиблих від насильницької смерті. Традиція сягає у далекі сторіччя, а біль за мільйонами, скошеними насильницькою смертю, живий для кожного, хто має душу і совість.
Запаліть сьогодні свічу. Мерехтіння її полум`я у вікні – це не видовище, не театр. Це знак нашої пам`яті і каяття за довгі роки байдужості до не чужого нашого болю. Серед закатованих голодом були діди і прадіди нинішніх та ненароджених поколінь.
В історії українського народу негативних сторінок аж занадто, але серед них високою скелею вивищується штучний голодомор 1932 – 1933 років.
Українська трагедія для іноземної громадськості, пересічного європейця залишається незрозумілою: як могло статися, що в центрі Європи, у середині цивілізованого ХХ ст.. на найбагатших у світі чорноземах працьовитий хліборобський народ міг мільйонами вимирати від голодної смерті.
75 років сплило з початку трагедії. Відгомін минувшини й досі лунає в серцях її свідків. Приховування, замовчування фактів штучного голоду в Україні – це теж злочин. Архівні дані та свідчення очевидців – вагомий факт, що підтверджує акт геноциду над нашим народом. Нехай жорстокі, та все ж корисні уроки має зробити молодь, аби не повторювати помилки в майбутньому.
75 років тому Україна пережила Катастрофу, яка могла зупинити життя всього нашого народу. Ми повинні пам`ятати наших невинно загиблих дідів, батьків, братів і сестер. Це дуже потрібно для кожного з нас, для нинішнього і прийдешнього поколінь. І тому мета мого дослідження – зробити свій внесок в збереження пам`яті про жахливі події голодомору 1932 – 1933 років.
В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року. 26 листопада 1998 року підписано Указ Президента України „Про встановлення Дня пам`яті жертв голодомору”. У 2000 році цей день отримав назву День пам`яті жертв голодомору та політичних репресій і відзначається кожну четверту суботу листопада. 4 листопада 2005 року з метою забезпечення належного вшанування жертв та постраждалих від голодоморів, відновлення історичної справедливості, утвердження у суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства Президент України В.А.Ющен-ко затвердив Указ № 1544 „Про вшанування жертв і постраждалих від голодоморів в Україні”, в якому голодомори названі геноцидом Українського народу. ............
