Зміст
Вступ
1. Міжнародне становище країн Західної Європи у другій половині ХV ст.
1.1 Політична ситуація в Західній Європі
1.2 Франція в другій половині ХV ст.
2. Роль Людовіка ХІ в утвердженні Франції на міжнародній арені
2.1 Біографічні відомості та становлення характеру ЛюдовікаХІ
2.2 Франція в міжнародних відносинах за правління Людовіка ХІ. Політичний аспект
2.3 Економічні питання в міжнародній політиці Франції
Висновки
Список використаної літератури
Вступ Звертаючись до історичних подій другої половини XV століття, пов’язаних із історією Європи, і насамперед Франції, не можна обминути увагою роль французького короля Людовіка ХІ. І це зовсім невипадково, адже до цієї людини тягнулись всі нитки тогочасного політичного життя, від її думки та волі залежало розв’язання багатьох державних і міжнародних проблем.
Слід зазначити, що тема даного дослідження має на меті показати роль Франції у міжнародних відносинах періоду правління Людовіка ХІ, вплив його політичних рішень на хід європейських подій, адже не варто забувати, що час правління французького короля припав на тяжкий післявоєнний період – закінчилася Сторічна війна.
Тема даного дослідження актуальна тим, що дає можливість дізнатися більше про ще одного з французьких королів династії Валуа, зазирнути в таємниці політичних інтриг, що відбувалися заради наживи та загарбання земель.
Питання участі Франції у міжнародних відносинах періоду ХV ст. висвітлюють досить небагато літературних джерел. Це передусім література, що присвячена історії дипломатичних відносин. Історію Франції взагалі і коротку біографію та політичну діяльність французького короля Людовіка ХІ подають загальні підручники з історії середніх віків, деякі монографії, присвячені історії Франції та загальнонавчальні енциклопедії останніх років видання.
Безумовно було б цікавим знайомство з оригіналами документів періоду, що розглядається, які дозволили більш чітко зрозуміти всі тонкощі тогочасної політичної ситуації в Європі та участь у ній Франції, а також внутрішньополітичну ситуацію в самій країні, яка безумовно впливала на загальний хід подій.
Дипломатика розрізняє публічні та приватні акти. До числа перших відносяться грамоти та дипломи королів, феодалів, які володіли суверенними правами. До часних відносяться документи, що були складені нотаріями, особами, які отримали спеціальну юридичну освіту та мали особливий статус, який надавався королем.
Важливим джерелом, що розкриє тонкощі внутрішньої політики королів, яка безумовно впливає на зовнішню, є джерело з історії господарства. Це передусім земельні описи та кадастри, які складалися з фіскальною метою.
У ХV ст. складалися особливі записи феодального звичаєвого права, які діяли в окремих областях та провінціях Західної Європи. До них відносяться французькі кутюми, в яких відображаються специфічні форми феодальної земельної власності та особливості адміністративного управління.
Наряду із записами кутюм в державах Європи розвивалося і королівське законодавство – ордонанси у Франції та Англії.
Нові види джерел з’являються в період становлення станової монархії. Це передусім протоколи засідань Генеральних та провінційних штатів у Франції, які безпосередньо відображали різні боки майнових та соціальних відносин.
Серед історичних джерел ХV ст. ............
