Одеський національний університет ім. І.І.Мечнікова.
Інститут соціальних наук
Кафедра політології
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Сучасні теорії демократії
на тему:
«Елітарна теорія демократії».
*******************,
студент Y курсу
********** навчання
відділення політології
викладач: *********
Одеса-2007
План
Вступ.
I. Суперечність між демократією та елітизмом як основна проблема елітарної теорії демократії.
II. Становлення, сучасний стан та перспективи розвитку теорії елітарної демократії.
Висновки і пропозиції.
Вступ.
З моменту свого виникнення елітизм був альтернативою демократії. Адже суперечності між елітизмом і демократизмом очевидні: елітизм виходить із нерівності людей, тоді як класична теорія демократії проголошує їх рівність; елітизм визнає реальним суб’єктом політичної влади еліту, в той час як для демократії таким суб’єктом є народ[1].
За конституціями демократичних країн (в тому числі і за Конституцією України), верховна влада належить народові. Наприклад стаття 5 Конституції України зазначає: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ»[2]. Проте ні для кого не є секретом те, що політична дійсність навіть найдемократичніших країн часто дуже далека від проголошеного народовладдя. Пересічний громадянин розуміє, що важливі для його життя рішення приймаються поза його волею. Він не рідко не тільки не може реально вплинути на прийняття рішення, а й часто про прийняті рішення взагалі дізнається постфактум із ЗМІ[3]. Таким чином громадянин часто виступає не як суб’єкт соціально-політичного управління, а як об’єкт. Сучасні політичні системи далеко не в повній мірі забезпечують вирішальну участь громадян у процесі прийняття рішень[4]. Демократія, як вважає чимало дослідників, може бути в кращому випадку лише формою правління еліти, схваленої народом. Не випадково сьогодні дуже поширеною є думка про «історичне примирення» елітизму та демократії.
Суперечність між демократією та елітизмом як основна проблема елітарної теорії демократії.
Демократичне державне правління має довготривалу історію і ґрунтується на вагомих теоретичних засадах. Кожному історичному типові держави, кожній суспільно-економічній формації відповідала своя форма демократії.
Виходячи з багатовікового теоретичного и практичного досвіду розбудови демократії, можна дати таке її визначення, «демократія — політична організація влади народу, при якій забезпечується: рівна участь усіх і кожного в управлінні державними і суспільними справами; виборність основних органів держави і законність у функціонуванні всіх суб'єктів політичної системи суспільства; забезпечення прав і свобод людини і громадянина відповідно до міжнародних стандартів»[5]. Демократія характеризується такими ознаками:
· визнанням народу вищим джерелом влади;
· виборністю основних органів держави;
· рівноправністю громадян і насамперед рівністю їх виборчих прав;
· підкоренням меншості більшості (перших останнім) при прийнятті рішень.
· додержання прав людини, їх пріоритет над правами держави;
· конституційне обмеження влади більшості над меншістю;
· повага до прав меншості на власну думку і її вільне вираження;
· верховенство закону;
· поділ влади та ін.
Головна суперечність демократії – це суперечність між ідеєю демократії як повновладдя народу і неможливістю її практичного здійснення. ............