ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ І ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
Територіальний поділ та інтеграція праці як основа формування економічних районів. Поняття про економічний район як територіальну підсистему національного комплексу першого рангу із спеціалізацією загальнодержавного значення.
Сучасні уявлення про економічний район як про територіально-господарський комплекс. Функціональне зонування економічного району. Поняття про районоутворюючі фактори та їх структура (відносини в процесі економічної діяльності, поділ та інтеграція праці, співвідношення форм власності, технічна база господарства, природні умови та ресурси, політико-адмістративні межі, працересурсний потенціал і т.ін.). Принципи економічного районування: реальність існування економічних районів; врахування ретроспективного розвитку районів; загальнодержавна (міжрайонна) господарська спеціалізація; комплекстність розвитку господарства; раціональна організація міжрайонних економічних зв"язків; урахування політико-адістративнх меж.
Таксономія економічних районів:
ГОЛОВНІ (ВЕЛИКІ) ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ - генеральна основа територіальної організації продуктивних сил країни (значна чи велика частина країни, що виділяється за господарською спеціалізацією, специфікою структури виробництва, характерними природними умовами, специфічним географічним положенням; як правило, об'єднує території декількох областей).
ЕКОНОМІЧНІ ПІДРАЙОНИ - території областей, які мають подібну внутрірайону спеціалізацію.
ОБЛАСНІ ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ - територіальні ланки народного господарства, обмежені обласними адмістративними границями.
НИЗОВІ ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ - територія адмістративних районів.
ЕКОНОМІЧНІ ВУЗЛИ - великі міста із зонами їх безпосереднього впливу.
Рівень розвитку економічних районів. Економічний район як історична категорія (райони зароджуються, формуються, розвиваються, старіють).
ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ
Велике прикладне значення економічного районування полягає у тому, що воно є основою формування і реалізації державної регіональної економічної політики, а також використовується в практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних варіантів розміщення нових виробничих об’єктів та вдосконаленні територіальної структури господарства, обгрунту-ванні перспектив розвитку територіально-виробничих комплексів. Економічне районування сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу регіонів і всієї країни.
В Україні здійснюється генеральне економічне районування території для цілей прогнозування, розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, проектів районного планування, схем розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення населення. Територіальні схеми розміщення і розвитку продуктивних сил певних районів являють собою прогнозні, науково обгрунтовані розробки прикладного характеру, які містять як ретроспективний аналіз розвитку усіх структурних складових господарського комплексу території, так і визначення напрямів перспективного розвитку. При цьому обгрунтовуються основні завдання і показники соціально-економічного розвитку регіонів та шляхи вирішення соціальних, економічних і екологічних проблем.
Таким чином, економічне районування є науковим методом територіальної організації народного господарства і водночас одним із засобів раціонального розміщення виробництва, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соціально-економічного розвитку.
ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ на державній організаційній основі, по суті, розпочалося з 1921 р. ............