Зміст
1. Допустимі екологічні завантаження і екологічна ємкість території
1.1 Екологічні навантаження
1.2 Гранична екологічна ємкість території
2. Система державних екологічних стандартів
2.1 Сучасний стан довкілля
2.2 Екологічні стандарти
1. Допустимі екологічні завантаження і екологічна ємкість території
1.1 Екологічні навантаження
Екологічне нормування – система стосунків, що виявляє ГДК шкідливих речовин.
Для оцінки чинників і ефектів дії на середовище необхідно користуватися встановленими критеріями: значеннями ГДК, рівнів екологічних навантажень, викидів і скидань. При визначенні цих критеріїв враховуються геофізичні і економічні можливості по обмеженню викидів. Висока якість середовища зберігається, якщо зміни її стану відбуваються в межах кордонів, званих допустимими, і невеликі зміни якості середовища не впливають на її нормальне функціонування. За первинне береться фоновий стан середовища за відсутності обурюючої дії за середніх метеорологічних умов. Відмінність між гранично допустимим і фактичним станом середовища складає екологічний резерв довкілля. Він характеризує її здатність до відновлення, відтворенню і є основою для розрахунку допустимих навантажень. Розрізняють два підходи визначення допустимих навантажень: санітарно-гігієнічний і екологічний підходи. Вони розрізняються рівнем вимогою.
До критеріїв оцінки відносної небезпеки поширення в ОС різних забруднень відносять гранично допустиму концентрацію (ГДК), гранично допустимий викид (ГДВ) і стрес-індекс. А також гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН), максимально допустимий рівень (МДР), кризисні екологічні ситуації (КЕС) і ін.
ГДК встановлюється головними санітарними інспекціями в законодавчому порядку або рекомендується відповідними організаціями, комісіями на основі результатів складних експериментів, а також відомостей, отриманих в час або після різних аварій, катастроф і так далі
ГДК в різних країнах часто відрізняється, хоча і трохи.
ГДК полютанта — це таке його вміст в довкіллі, який не знижує дієздатності і самопочуття людини, не шкодить його здоров'ю в умовах постійного контакту, а також не викликає негативних наслідків в наступного покоління.
При визначенні ГДК враховують не лише рівень дії забрудників на здоров'ї людини, але і їх дію на живі організми. Результати дослідів показують, що будь-які дози, що перевищують звичний фон, вже шкідливі.
ГКВ - це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викида в повітря за одиницю часу, аби концентрація забрудників повітря на кордоні санітарної зони не була вища чим ГДК.
Стрес-індекс враховує об'єм шкідливих речовин, що поступають в довкілля тобто міра контакту з людиною, міру їх шкідливої дії на природу, людину і об'єкти його господарської діяльності.
На поширення забруднень впливає також географічне положення регіону, його довкілля і природні умови. Ландшафт, погода, місце розташування, довколишні об'єкти - ці і інші чинники відповідають за швидкість поширення і концентрацію речовин в повітрі.
Система параметрів, що характеризують кордон гранично допустимого.
1) Нормативи гранично допустимих рівнів зміни середовища:
а) ГДК;
б) ПДУ (рівні).
2) Нормативи ПДВ (дії). ............
