ДИПЛОМНА РОБОТА
«Дослідження впливу інноваційного процесу на кінцеві результати
діяльності підприємства ЗАТ «Інформаційні та технологічні системи»
(венчурний інноваційний проект «WEB – технологія подання звітності
платниками податків в податкові інспекції»)
Вступ
Слово «інновація» буквально означає інвестиції в новації, вкладення засобів у розробку нової техніки, технології, наукові дослідження.
Досить ємне пояснення терміна «інновація» дано в короткому словнику сучасних понять і термінів [16]: «Інновація (англ. innovation – новація, нововведення від лат. innovatio – поновлення, відновлення):
1) вкладення засобів у економіку, що забезпечує зміну поколінь техніки і технології;
2) нова техніка, технологія, що є результатом досягнень науково – технічного прогресу;
3) вироблення, синтезування нових ідей, створення нових теорій і моделей, перетворення їх у життя;
Інноваційний, чи життєвий, цикл нововведень – процес створення, освоєння, використання й застаріння нововведень. Інноваційний цикл складається з ряду фаз – «дослідження і розробка – виробництво – збут – обслуговування».
Інноваційному циклу передують аналіз і прогнозування ринку – маркетинг науково-технічної продукції. Інноваційний цикл охоплює кілька взаємозалежних областей: фундаментальні і пошукові дослідження; прикладні дослідження; техніко-економічні розробки і досвідчене виробництво; первинне (піонерне) освоєння нововведень; поширення нововведень; ефективне використання на всіх можливих об'єктах; старіння аж до заміни наступним нововведенням[17].
Табл.
Стадії інновації Витрати (%) Час (років)
1. НДР усього
у тому числі:
15–30 3–5 пошук мети 1 - дослідження (розроблення базового винаходу) 5–10 2–3 розробки 10–20 1–2
2. Підготування до виробництва
(капітальні вкладення)
40–60 1 3. Організація виробництва 5–15 1 4. Організація збуту 10–25 1
Аналіз світових даних свідчить про те, що найбільших витрат в інноваційному процесі потребує етап підготовки до виробництва – 40–60%, який вимагає значних капітальних вкладень[18]. Затрати часу на інновації змінюються залежно від стану технічного й технологічного рівня, здатності виробництва адаптуватися до нововведень, а також від зовнішніх економічних умов. Тривалість інноваційного циклу в промислово розвинених країнах становить 5–6 років, у середньо розвинених – 5–25 років, а в країнах, що розвиваються – 15–25 років. Чим розвинутіша промисловість країни, вища її здатність до адаптації, тим менше часу необхідно для підготовки й реалізації інновації.
З огляду на структуру бюджету останнього п'ятиріччя, перехідна економіка України в даний час усю вагу інноваційної діяльності перемістила в область ентузіазму підприємництва із самостійним пошуком джерел інноваційного фінансування. З 2001 року ліквідований централізований Державний інноваційний фонд, збори в який протягом 1991–2000 років повинні були забезпечити централізовану політику державних замовлень і державної підтримки інноваційної діяльності.
У «КОНЦЕПЦІЇ науково-технологічного та інноваційного розвитку України» (Постанова Верховної Ради України від 13 липня 1999 року №916-XIV) констатовано, що «…національні інтереси України вимагають негайних та ефективних заходів, спрямованих на збереження її науково-технологічного потенціалу,
забезпечення ефективнішого його використання для подолання кризових явищ у економічному та соціальному розвитку. ............