Борис Олійник
    Ім'я Бориса Олійника з'явилося на сторінках республіканської преси в середині 50-х років. Пора його літературного по-чатківства припала на той час, коли в радянському письменстві,- поезії, прозі, драматургії,- дедалі інтенсивніше розгорталися творчі шукання, обумовлені новими процесами в житті, зокрема піднесенням громадянської і творчої активності радянських людей.
    У творчості видатних поетів-майстрів старшого покоління (назвемо М. Рильського, П. Тичину, М. Бажана, А. Малишка, Л. Первомайського, В. Мисика, І. Мурато-ва) та обдарованих "новобранців" поетичного жанру стає помітнішим поглиблення ліричного осмислення людини у вирі суспільного буття, її духовного "статусу", її моральних цінностей, отже, й поглиблення особистісного характеру лірики.
    Б. Олійникові, як і багатьом його літературним ровесникам, були органічно близькі згадані зміни в суспільному житті і літературному процесі. На формування його особистості великий вплив мали дитячі та юнацькі враження, винесені з років Великої Вітчизняної війни та повоєнної відбудови.
    Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935 р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він "топтав стежку до п'ятого класу Зачепилівської семирічки", коли побачив у новосанжарівській райгазеті "Ленінським шляхом" свій невеличкий вірш і своє прізвище.
    1953 p., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, а вже 1958 р. розпочав роботу в редакції газети "Молодь України". Поет і журналіст, Олійник часто їздив у відрядження, зокрема на ударну комсомольську будову - Лисичанський хімкомбінат, про неї ж і про молоде місто Сєвєродо-нецьк надрукував у газеті серію нарисів і видав документальну повість "За Сівер-ським Дінцем" (1959).
    Пережите в дитинстві та в роки комсомольської молодості вилилось у теплі, щирі рядки поезій, які склали першу його збірку "Б'ють у крицю ковалі" (1962). Автор з часом самокритично скаже про неї: "Була вона така собі, за винятком кількох віршів" '.
    Разом з тим книга засвідчувала, що в особі її автора до літератури йде перспективний молодий поет. В його віршах, нехай часом по-молодечому наївних, правдиво передано настрої та переконання, широчінь та серйозність громадянських інтересів поетового покоління, і головне - вагомо сказано про спільність долі та ідеалів "батьків і дітей". Мотиви цієї непорушної спільності голосно прозвучали у віршах "Портрет Леніна" і "Б'ють у крицю ковалі".
    Образ вождя революції бачиться авторові вірша "Портрет Леніна" і на тлі подій епохальної ваги, і невіддільним від долі конкретної, окремої людини. В цьому щиро своєму, конкретно-особистісно-му плані, в "переведенні" значущих соціальних понять на регістри найщиріших особистих переживань - ключ до творчого успіху поета. Нагадаємо основні мотиви цього художньо-невишуканого авторового монологу. Ліричний герой дає зрозуміти - йому дороге захоплення старого хлібороба тим, хто "поборов царя" і дав біднякам землю, тому й він сам зберігає отриманий у спадок од того хлібороба "Великого Вождя малесенький портрет" і обіцяє, як чисту совість, пронести його через усе життя, щоб потім передати нащадкам. Таким чином, загальне і конкретне, історичне і сьогоденне, стаючи неабияким надбанням духовного буття нашого молодого героя, стає водночас і фактом поезії.
    Уже на цій порі в Олійника визріває усвідомлення того, що історичний час країни й окремої людини неподільний, злитий "воєдино. ............