Зміст
Вступ
1. Види та правова оцінка договорів щодо надання аудиторських послуг
2. Структура аудиторського договору
3. Робота аудитора з документами
4. Права та обов’язки аудитора та підприємства-замовника згідно договору аудиту
Висновки
Список використаних джерел
Вступ Аудит як форма незалежного контролю та функція захисту інтересів власників, відіграє все помітнішу роль у сфері національної економіки, набуває дедалі вагомішого статусу в суспільно-політичному житті країни. Здійснення аудиту спирається на практично апробовану нормативно-правову базу, основою якої є Закон України „Про аудиторську діяльність". Його ухвалення у квітні 1993 року стало початком інтенсивного розвитку вітчизняного аудиту.
Сьогодні в Україні в основному вже сформувалась національна система аудиту аналогічна країнам з ринковою економікою, покликана сприяти розвиткові економічних відносин та демократизації суспільної сфери. Ця система має достатньо розвинену інфраструктуру.
Базовими складовими національної системи аудиту є, з одного боку, аудитори, що діють одноосібне, аудитори, які надають послуги у складі аудиторських фірм, співробітники цих фірм, які працюють під керівництвом сертифікованих аудиторів, аудитори-нерезиденти, в тому числі дочірні структури відомих транснаціональних аудиторських компаній, а також дотичний до аудиторського загалу контингент представників внутрішнього аудиту. Керівник аудиторської перевірки розробляє програму аудиту. Програма аудиту є набором інструкцій для асистентів аудитора, що виконують аудиторську перевірку, а також засобом контролю за виконанням роботи. Можливе складання загальної програми за всіма розділами аудиту, але, з огляду на той факт, що збір аудиторських свідчень здійснюється декількома співробітниками. Програми доцільно складати на кожний розділ аудиту окремо. Зовнішній аудит — це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Зовнішній аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється. Для того, щоб скласти достовірний аудиторський висновок, аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація, яка міститься у бухгалтерській документації та первинних документах, достатня та достовірна.
Варто розрізняти загальні і конкретні цілі аудиту. Загальні цілі аудиту застосовуються до кожного залишку по рахунку. Мета загального аудита застосовується до всіх перевірок фінансової звітності. Частково вона формулюється з тверджень керівництва:
обґрунтованість – включені суми обґрунтовані;
повнота – існуючі суми включені;
володіння – включені суми є власністю клієнта;
оцінка – включені суми належним чином оцінені;
класифікація – включені суми належним чином класифіковані;
зміна звітних періодів – операції, що здійснені в період, близький до дати складання фінансової звітності, занесені в належний період (посилання на твердження керівництва відсутні);
арифметична точність – дані залишку на рахунку узгоджуються з підсумком Головіної книги (посилання на твердження керівництва відсутні);
розкриття – залишок на рахунку і стосовні до нього вимоги по розкриттю належним чином представлені у фінансовій звітності.
Основні задачі аудиту збирання достовірної вихідної інформації про фінансово – господарську діяльність суб’єкта і формування на цій основі висновків про його реальний стан. ............
