Антиглобалістський рух на сучасному етапі. Альтерглобалізм
Відношення до глобалізації у представників різних груп населення з різних країн і регіонів планети неоднозначне, нерідко протилежне. На даному етапі розвитку існує величезний інтерес до явища глобалізації, але в той же час ще немає глибокого розуміння її сутності, повного усвідомлення позитивних і негативних рис.
Міжнародні конференції і форуми з питань лібералізації торгівлі, глобалізації економіки, міжнародних відносин і т.д. (щорічні зустрічі лідерів «великої вісімки», зустрічі представників різних країн і ділових кіл в рамках Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) в Давосі, ВТО, МВФ та інших організацій), що проводяться в різних регіонах планети, все частіше супроводжуються демонстраціями протесту, які направлені на їх зрив.
Участь в цих демонстраціях та інших акціях протесту беруть в своїй більшості пересічні громадяни промислово розвинених держав світу. Ще кілька років тому на Заході такі виступи ігнорувалися або сприймалися істеблішментом як прояв хуліганства і вандалізму асоціальної молоді. На початку XXI століття відношення до цього явища змінилося: воно стало предметом уважного вивчення і аналізу, робляться спроби спрогнозувати його подальший розвиток. Наприклад, федеральний департамент юстиції уряду Швейцарської Конфедерації присвятив цій проблемі серйозні дослідження з висновками та пропозиціями щодо того, як можна запобігти негативним сценаріям розвитку.
Вважається, що першим організованим виступом супротивників глобалізації були демонстрації в Мексиці з приводу вступу в силу угоди про Північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА) 1 січня 1994 р. Наступним імпульсом для розгортання руху стала публікація в 1997 р. результатів багаторічних переговорів в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) за багатобічною угодою про захист інвестицій. Численні міжнародні організації по захисту навколишнього середовища та підтримці країн, що розвиваються, об'єднання споживачів і професійні союзи сприйняли їх як неприйнятні поступки транснаціональним компаніям, що вимагали полегшити доступ капіталів на ринки «третіх країн».
У той час почалося осмислення негативних наслідків гарантованого забезпечення доступу капіталу ТНК на ринки країн, що розвиваються, Економічна криза 1997–1999 рр. в Південно-східній Азії та деяких інших регіонах світу, який привів до значних збитків і соціальних потрясінь в багатьох країнах, поглибив критичний погляд на процеси лібералізації торгівлі та глобалізації економіки в цілому. В таких умовах вперше були підняті питання: чи корисний для окремого індивідуума (окремої суспільної системи) процес економічної і політичної глобалізації, чи сприяє цей процес підвищенню загального добробуту і чи допомагає він менш розвиненим країнам в забезпеченні економічного розвитку та вирішенні соціальних проблем.
За оцінкою багатьох західних експертів, значна частина учасників сучасного антиглобалістського руху має своє коріння в русі лівих радикалів і неомарксистів, популярного ще в 1970-х рр. Для його учасників глобалізація – новий етап розвитку капіталістичної системи, що діє на користь приватного привласнення створеного суспільною працею багатства та ігнорує інтереси найманих працівників. ............
