Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерство освіти і науки України

Факультет журналістики

Зав. кафедрою журналістської творчості

к.пед.н., доц. Костюк Віктор Володимирович_

 

КУРСОВА РОБОТА

 

ЖУРНАЛІСТИКА – ТВОРЧІСТЬ ЧИ РЕМЕСЛО?

Виконав

студент ІІ курсу

група 3215-2

спец.: журналістика Полосухіна Аліна Ігорівна

Керівник

Сіріньок-Долгарьова Катерина Григорівна

Запоріжжя

2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Творчість – основна складова журналістики

1.1. Розуміння та тлумачення терміну «Творчість»

1.2. Особливості масово-комунікативної творчості

1.3. Тлумачення терміну «Ремесло»

1.4. Журналістика як ремесло

Розділ 2 Діяльність Севи Новгородцева – творчість чи ремесло?

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

 

В сучасному суспільстві останнім часом досить гостро стоїть питання: «Що є журналістка? Чи є це виключно творчою професією? Чи по суті це звичайне ремесло?» Протиставлення цих понять часто має місце просто через нерозуміння або спотворення таких термінів як «ремесло» та «творчість». Тож, в даній роботі ми намагалися розкрити ці поняття, зіставити їх з журналістською професією і зробити висновки щодо даного питання.

Актуальність проблеми полягає у тому, що існує багато думок стосовно того чи можна назвати просто «творчістю» справу, яка приносить регулярний дохід і допомагає утримувати себе і сім'ю? Коли ти вимушений керуватися не лише і не стільки прекрасними поривами душі, скільки бажаннями суспільства. Існують різні підходи до журналістики. На сьогодні найбільш поширеними є західна модель, де метою журналістики є лише інформування без оцінок, і навпаки, модель, яка вбачає в журналісті людину спроможну дати свою оцінку реальній конкретній ситуації, масштабній проблемі, яка б допомогла аудиторії орієнтуватися у дійсності.

Всі люди різні за своїми фізичними та психічними показниками, але в професіональній діяльності певні кола спеціальностей мають характерні особливості своєї особистості. У математиків, фізиків, інженерів, наприклад, це чітке математичне мислення, прагматизм; у людей, які пов’язані з соціальною сферою – розвинута комунікація, розуміння інших; у митців (літератори, художники, актори, драматурги, та ін.) – розвинуте образне бачення світу, оригінальність у сприйнятті прекрасного. З цього боку журналістика є настільки полісемічною, адже вона має справу з усіма процесами в суспільстві. Журналіст у своїй практиці стикається з ситуаціями і коли потрібна чітка математична логіка, і коли потрібно проявити свої комунікативні здібності, а коли й образне мислення. В. Здоровега каже, що в вузькому професійному колі літератори й журналісти поділяють людей на тих, хто вміє добре писати, і тих, хто не вміє добре писати, навіть, якщо у кишені два дипломи. Здатність ця може бути більшою або меншою – продовжує дослідник. - Вона може усвідомлюватись чи ні самою особою, ця здатність може бути розкритою змолоду, а нерідко так і залишитися нерозкритою [4].

Але ми вважаємо, що вміння писати не є основною задачею творчого журналіста. В. Ученова у своїй книзі «Бесіди з журналістики» подає думку практикуючої журналістки Т. ............