Розвиток психології. Перші кроки

Перші люди вже мали багато з наших «якостей»: вони ходили на двох ногах, були всеїдними, уміли пристосовуватися до обставин, володіли ремеслами, вели суспільний спосіб життя, були хитрими й обачними, сумлінними й балакучими. До цього можна додати, що вони були ще й допитливими.

Саме в силу цих якостей у первісної людини виникало усе більше й більше питань про той світ, у якому вона жила. Вона намагалася зрозуміти сутність зміни дня й ночі й пір року, снігу й вогню, хмар, що приносять дощ, і блискавки із громом. Але індивід шукав також відповіді на питання, що стосуються його самого: про переживання, які йому доводиться випробовувати, про бачення, що відвідують його в сні, про те, що з ним буде після смерті. Безсумнівно у всім цьому варто шукати корінь релігійних правил і ритуалів, які він створював, щоб захистити себе від невідомого. Тут же потрібно шукати корінь філософії - «матері всіх наук», що набагато пізніше породить фізику, хімію, біологію, астрономію... і, нарешті, психологію.

Людина приписує свої думки й бажання, що мотивують поводження, насамперед зовнішнім силам.

«Тінь» як місце перебування розуму

Наші предки спочатку намагалися пояснити духовну діяльність, припускаючи, що в тілі людини укладене інша істота, зайнята розшифровкою того, що бачать очі, чують вуха й відчуває шкіра. Цю «душу», або «тінь», наділяли здатністю виходити на волю, поки людина спить, і жити власним життям у снах. У сні мисливець убивав бажаний видобуток, воїн ставав хоробрим, закоханий опановував предметом свого прагнення й т.п. Думали, що в момент смерті душа залишає тіло назавжди, вилітаючи через рот.

Це вірування, розповсюджене серед стародавніх греків, усе ще зберігаються в багатьох народів, названих «примітивними».

Боги

Древні цивілізації придумали собі богів і богинь; їм здавалося, що Сонце, Місяць і зірки наділені таємничою силою, що дає їм можливість переміщатися, а тому їх варто вважати безсмертними створеннями й люди повинні їх почитати.

Ті думки або вчинки людини, які древні не могли зрозуміти, вони приписували дії таємничих і могутніх сил, що живуть залежно від даної культури на Олімпі, на небі або в пеклі. Є боги й богині любові, війни, родючості й навіть бог вина.

Таким чином, життя й смерть, любов і ненависть, відвага й боягузтво й всі інші почуття, випробовувані смертними, залежать від настрою богів і від суперництва між ними.

За більш ніж 800 років до н.е. грецький поет Гомер описав в, яким образом боги втручалися в життя людей, змушували їх закохуватися, надавали їм сміливість у бої або, навпроти, віднімали її, направляли їхній гнів або почуття мести.

До наукова психологія. Перші західні філософи

Перші грецькі філософи, в VI столітті до н.е. намагалися зрозуміти природу людини, усвідомлювали, що уявлення про світ, що залучає богів і богинь, щоб пояснити поводження людей, засновано на міфах. Не більше прийнятної вони вважали й примітивну ідею про істоту, укладеній у людині й відповідальному за його поводження.

Проте вони усе ще були переконані, що в кожній людині є щось, що дозволяє йому думати, приймати рішення, хвилюватися, володіти собою. Цей «дух» був, на їхню думку, чимсь нематеріальним, схожим на полум'я або на подув. Наприклад, відповідно до уявлення Платона, дух, або «душу», живе в тілі людини й направляє його протягом всього його життя, а після смерті залишає його й вступає в «мир ідей».

Аристотель висунув концепцію душі як функції тіла, а не якогось зовнішнього стосовно нього феномена. ............