Столітня війна (1337-1453)
Столітня війна між Англієб та Францією – найбільш тривалий в історії мину-
лого військово-політичний конфлікт. Термін “війна” стасовно цієї події, як і її
хронологічні рамки, достатньо умовний, так як військові дії протягом більш як
столітнього періоду постійно не велися. Початком суперечок між Англією та Францією було химерне переплетення історичної долі цих країн, розпочавшеєся
з нормандського завоювання Англії у 1066 році. Укріплені на англійському пре-
столі герцоги нормандські прийшли з Північної Франції. Вони об’єднали під своєю владою Англію та частину континенту – північнофранцузьку область Нормандію.У 12 столітті володіння англійських королів у Франції різко зросли
внаслідок приєднання шляхом династійних шлюбів областей у Центральній та Південно-Західній Франції. Після тривалої та тяжкої боротьби французька мо-
нархія на початку 13 століття повернула собі більшу частину цих земель. Разом з традиційними володіннями французьких королів вони склали ядро сучасної Франції.
Проте під англійською владою залишилася теріторія на південному-заході – між Піренеями та долиною Лаури.У Франції її називали Гієнью, а у Англії – Га-
сконією. “Англійська Гасконь” і стала однією з головних причин, розпочавших Столітню війну. Збереження англійського господарювання на південному-захо-
ді робило ненадійним положення французьких Капетінгов, заважало реальній політичній централізації країни. Для англійської монархії ця область могла ста-
ти плацдармом у спробі повернути колишні величезні володіння на континенті.
Крім того, дві найбільші західноєвропейські монархії змагалися у боротьбі за
політичний та економічний вплив у фактично незалежному графстві Фландрсь-
кому (сучасні Нідерланди). Фландрські міста, закупавшиє англійську шерсть, відправили до Англії багатого купца із Гента, Якова Артевельде, і запропонува-
ли Едварду III корону Франції. В цей час у Франції оселилась династія Валуа (1328-1569), молодша лінія Капетінгов (попередня королівська династія).
Ще одним об’єктом гострих суперечок була Шотландія, незалежності якої заг-
рожувала Англія. У пошуках політичної опори в Європі шотландське королівс-
тво прагнуло до союзу з основним суперником англійської корони – Францією. Із загостренням англо-французських суперечок обидві монархії намагалися зак-
ріпити свої позиції на Пиренійському півострові. Пиренійські країни дуже ціка- вили їх тому що вони межували з “Англійською Гасконією”. Все це привело до появи військово-політичних союзів: франко-кастільського (1288), франко-шот-
ландського (1295), між англійською короною та містами Фландрії (1340).
У 1337 році англійський король Едвард III оголосив Франції війну, удавшись до звичайної для того часу юридичної форми: він оголосив себе законним коро-
лем Франції в противагу Філіппу VI Валуа, якого обрали на престол французькі феодали у 1328 році, після смерті його кузена, не мавшого синів, короля Карла IV – останнього із старшої гілки династії Капетінгов. Між тим Едварл III був сином старшої сестри Карла IV, виданої заміж за англійського короля.
Історію війни поділяють на чотири етапи, між якими траплялися періоди від-
носно тривалого затишшя. Перший етап – від оголошення війни у 1337 році до миру 1360 року у Бретіньї. ............
