Спорт і туризм

1. Безпека в активному туризмі

У спортивно-туристській діяльності проблеми забезпечення життєдіяльності і безпеки учасників спортивно-туристських походів у досить екстремальних умовах є проблемами послідовної та системної адаптації туристів. В активному туризмі проблеми забезпечення життєдіяльності та безпеки учасників туристських походів і сходжень у досить екстремальних умовах ( клімат, висота місцевості над рівнем моря, об’єктивні небезпеки (селі, лавина, каменепади, переміщення льодовиків), вкрай складні метеоумови (низькі температури, шквальні вітри тощо), не кажучи вже про обов’язкове подолання крутих скельних, сніжних і льодових схилів, крутість і складність яких повинна відповідати категорії складності походу і категорії трудності класифікованої ділянки маршруту в туризмі або категорії трудності вершини в альпінізмі) є проблемами послідовної та системної адаптації організму до таких умов, а також завданнями досягнення високого рівня технічної підготовки.

Слід зазначити, що нормативно-правові документи зі спортивного туризму (Правила проведення спортивних туристських походів, розрядні вимоги щодо спортивного туризму, Методика класифікації спортивних туристських маршрутів), а також безліч цілком доступної інформації про маршрути і перевали в горах впродовж півстолітньої історії цього виду діяльності мали своїм основним завданням безумовне забезпечення безпеки спортсменів-туристів. Проте цього зазвичай виявляється замало, оскільки надзвичайні події відбуваються насамперед за умовами погоди ( отже, і стану маршруту) і завдяки грубим помилкам, яких припускаються керівники походів та їх учасники. Однак матеріальною основою є насамперед погода і спричинені нею стихійні явища: лавина, обвали льодових мас, селі, різке похолодання або, навпаки, потепління тощо.

Розроблено методику аналізу теплового стану учасників походів у "холодних районах". При цьому було виведено формулу "коефіцієнта охолоджування":

,

де: К0 – величина "коефіцієнта охолоджування";

V – швидкість вітру (м/с);

t°-температура повітря ( у градусах Цельсія);

25 - "комфортна температура".

Існують загальновідомі моделі, відомі під назвою "холодового чинника" і "теплового індексу".

Холодовий чинник (wind chill) є мірою дискомфорту, що зазнають люди, схильні до дії холоду й вітру. Нову формулу для холодового чинника було розроблено Національною службою погоди США в 2001 р. і вона замінила раніше використовувану формулу, яка була у вжитку з 1945р.

Порівняно зі старою формулою, нова формула дає менше значення холодового чинника а тих самих значень температури і швидкості вітру. Нова формула ґрунтується на сучасній теорії теплопередачі. Вона була побудована емпірично за результатами експериментальної роботи, проведеної з випробовуваними у вітровій камері в Торонто (Канада):

, (1)

де Тw – холодовий чинник, °С;

Т – температура повітря, °С;

V- швидкість вітру, м/с;

Істотно спрощений варіант моделі має такий вигляд:

, (2)

де К0 – коефіцієнт охолоджування;

Т-температура повітря, °С;

25 - комфортна температура повітря, °С;

V - швидкість вітру, м/с.

Розроблена також модель, що враховує величину вологості повітря:

Кw=V 0,1(0,01 TW),

де Кw –"тепловий індекс";

V – швидкість вітру;

Т – температура повітря, °С;

W – вологість повітря ( % відн.).

У XX столітті відбулася справжня туристська революція, яка, на думку генерального секретаря Всесвітньої Туристської Організації Ф. ............