Вступ

1. Формування й розвиток Давньоруської держави

2. Галицько–Волинська держава як новий етап у процесі державотворення на українських землях

3. Створення Української національної держави Гетьманщини

4. Відродження української національної державності (1917 – 1921 рр.)

Висновки

Список використаної літератури

На сучасному етапі політичного та соціально-економічного розвитку України актуальним і вкрай необхідним стає підвищення рівня державно-правової свідомості як частини самосвідомості народу. Без глибокого осмислення минулого, яким би складним і суперечливим воно не було, неможливо творити нову державу.

На сучасному етапі розвитку історичної науки важливим є розгляд історичних особливостей формування і розвитку української державності, а саме головних періодів державотворчого процесу, який вплинув на подальше формування української держави.

1. Період давньоруської державності й права (VI - середина XIV ст.). Основний зміст цього періоду пов'язаний з формуванням, розвитком і занепадом Київської Русі. Продовженням давньоруських державно-правових традицій стало Галицьке-Волинське князівство.

2. Цей період започаткувала перемога українського народу в національно-визвольній війні 1648-1654 рр., в результаті якої виникла українська козацька держава - Гетьманщина та її право (середина XVII- друга половина XVIII ст.). Входження за березневою угодою 1654 р. до складу Росії прирікало Україну на поступове обмеження й ліквідацію її автономії.

3. Період відродження української національної державності і права (1917-1920рр.). Воєнно-політична боротьба мала наслідком багатодержавність розвитку України. В цей період виникає національне українське законодавство.

Зазначені вище періоди дозволяють збагнути всі перипетії державотворчого процесу, який мав місце на теренах України.

Археологічні пам'ятки (черняхівська, зарубинецька, корчуватська культури) свідчать про те, що предками українців були східні слов'яни. Східні слов'яни упродовж І тисячоліття н. е. пройшли шлях від військово-демократичної організації племен до ранньофеодальної держави. На цьому шляху простежується принаймні чотири етапи.

Наприкінці старої ери завершується епоха первіснообщинного ладу у східних слов'ян. В історії їхнього розвитку настає етап розкладу родового ладу і зародження «військової демократії» (II ст. до н. е.- II ст. н. е.).

Наступний етап (ІІ-VІ ст.) характеризується як етап розквіту «військової демократії» - перехідної форми управління суспільством, що поєднувала елементи громадського самоврядування та публічної влади.

У письмових джерелах VII ст. уже не трапляється назва «анти», зате дедалі частіше - «слов'яни», «склавени», «скіїавіни». Починається наступний етап історії східних слов'ян — етап утворення ядра давньоруської державності - своєрідної федерації князівств під назвами «Русь, Руська земля» (кінець VІ-VІІІ ст.)

На рубежі VІІІ-ІХ ст. придніпровський союз союзів племен «Руська земля» об'єднував не лише регіони Київського, Переяславського, Чернігівського князівств, а, за твердженням академіка Б. Рибакова, охоплював територію близько 120 тис. кв. км і сягав на північ аж до Західної Двіни. ............