Міністерство освіти і науки України
 Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка
 Кафедра соціально-економічних та гуманітарних дисциплін
 Індивідуальне науково-дослідне завдання
 з естетики на тему:
 «СИМВОЛІЗМЯК ФЕНОМЕН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»
 Підготував:студент 642 групи
 природничо-географічногофакультету Ковальчук Олександр Миколайович
 Перевірила: канд. філос. н., викладач кафедри
 соціально-економічних та гуманітарних дисциплін СумДПУ ім. А.С. Макаренка
 Ведмедєва Людмила Євгенівна
 Суми 2010
  ЗМІСТ
 Вступ
 1. Символізм як художня течія
 2. Поняття символу і його значення для символізму
 3. Становлення символізму
 3.1 Західноєвропейський символізм
 3.2 Символізм у Франції
 3.3 Символізм у Західній Європі
 3.4 Символізм у Росії
 4. Роль символізму в культурі новітнього часу
 Висновки
 Література
  ВСТУП
 Наприкінці XIX століття Європа досягла небувалого технічного прогресу, наука дала людині владу над навколишнім середовищем і продовжувала розвиватися гігантськими темпами. Однак виявилося, що наукова картина світу не заповнює порожнечісуспільній свідомості. Обмеженість, поверховість уявлень про світ була підтверджена низкою природничо-наукових відкриттів, переважно в області фізики і математики. Відкриття рентгенівських променів, радіації, винахід бездротового зв'язку, а трохи пізніше створення квантової теорії і теорії відносності похитнули матеріалістичну доктрину, віру в безумовність законів механіки. Виявлені раніше «однозначні закономірності» були піддані суттєвого перегляду: світ виявлявся не просто непізнаним, але і непізнаваним. Розуміння помилковості, неповноти колишнього знання призвело до пошуку нових шляхів осягнення дійсності.
 Один з таких шляхів – шлях творчого одкровення – був запропонований символістами, на думку яких символ є єдність і, отже, забезпечує цілісне уявлення про реальність.
 Поява символізму було реакцією й на кризу релігії. «Бог помер», – проголосив Ф. Ніцше, висловивши тим самим загальне для епохи відчуття вичерпаності традиційного віровчення. Символізм розкривається як новий тип богошукання: релігійно-філософські питання, питання про надлюдину – людину, яка кинула виклик своїм обмеженим можливостям. Символістський рух, виходячи з цих переживань, великого значення надавав відновленню зв'язків зі світом потойбічним, що виразилося в частому звертанні символістів до «таємниць труни», у зростанні ролі уявного, фантастичного, в захопленні містикою, язичницькими культами, теософією, окультизмом, магією. Символістська естетика втілювалася в найнесподіваніших формах, заглиблюючись в уявний, позамежний світ, в області, раніше не досліджені, – сон і смерть, езотеричні одкровення, світ еросу і магії, змінених станів свідомості і пороку.
 Символізм був тісно пов'язаний і з есхатологічними передчуттями, котрі оволоділи людиною. Очікування «кінця світу», «занепаду Європи», загибелі цивілізації загострювало метафізичні настрої, змушувало дух тріумфувати над матерією.
 Серед важливих ідей цього часу можна назвати наступні:
 - дарвінізм (Чарльз Дарвін) – людину формує її оточення і спадковість, тому вона вже більше не є «копією Бога»;
 - песимізм культури (Фрідріх Ніцше) ґрунтується на тих уявленнях, що більше не існує релігійних зв'язків, йде переоцінка всіх цінностей, панує нігілізм;
 - психоаналіз (Зигмунд Фрейд), спрямований на відкриття підсвідомого, тлумачення снів, вивчення та усвідомлення власного Я.
  1.  ............