Національне та міжнародне нормативно-правове забезпечення міжнародних угод

Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічних відносин охоплює значну кількість міжнародно-правових та національних джерел.

Міжнародно-правовими джерелами регулювання ЗЕД є звичаї міжнародної торгівлі, які вивчаються й синтезуються Міжнародною торговою палатою у Парижі, що розробляє на їх основі універсальні правила врегулювання відносин між сторонами міжнародних комерційних контрактів. Ці правила є широко відомими публікаціями (виданнями) МТП за певними номерами. Наприклад, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів «Інкотермс»-2000 (видання МТП № 560). їх застосування є добровільним, проте переважна більшість представників комерційної сфери в усьому світі визнають за вигідне керуватися ними. «Інкотермс» — 2000 відповідають потребам бізнесу повсюдно, і посилання на них чітко визначає обов'язки сторін і зменшує ризик юридичних ускладнень. Разом з тим в деяких країнах Правилам «Інкотермс» надано зобов'язуючий характер, тобто вони є, по суті, нормативним актом. Так, згідно з Указом Президента України від 4 жовтня 1994р. «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», суб'єкти підприємницької діяльності при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних, повинні забезпечувати додержання цих Правил.

Широко використовуються також Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів МТП (у редакції 1983р.) та Уніфіковані правила з інкасо МТП (у редакції 1978 р.). Додержання їх вимог українськими суб'єктами підприємницької діяльності при укладанні та виконанні зовнішньоекономічних контрактів є обов'язковим відповідно до Указу Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 566/94 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України».

Основним видом зовнішньоекономічного контракту виступає контракт міжнародної купівлі-продажу товарів. Регулювання даного виду контракту характеризується в даний час однаковістю, оскільки в 1988 р. набрала сили Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. (для СРСР (України) Конвенція набрала сили з 1.09.91 р.). Віденська конвенція містить наступні важливі положення:

§   юридичне поняття договору міжнародної купівлі-продажу товарів;

§   порядок висновку контракту між відсутніми сторонами;

§   форма контракту;

§   основний зміст прав і обов'язків продавця і покупця;

§   відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за контрактом.

Конвенція підлягає застосуванню у випадках передбачених у ній.

(1) коли комерційні підприємства сторін знаходяться в різних державах, що беруть участь у Конвенції, або

(2) коли в силу колізійної норми належним правом контракту визнається право держави-учасника Конвенції, навіть якщо комерційне підприємство однієї зі сторін контракту або обох сторін не знаходиться в державах - учасниках Конвенції.

З цього випливає, що якщо договір був укладений між підприємцями різної державної приналежності, комерційні підприємства яких знаходяться на території однієї держави, те такий договір не регулюється Конвенцією: до нього застосовуються норми національного права.

Конвенція не застосовується до продажу визначених видів товарів (ст. ............