Міжнародна торгівля фінансовими інструментами

1. Сутність і основні тенденції розвитку світової валютної системи

Валютна система – це сукупність валютно-грошових і кредитно-розрахункових відносин. Відрізняють національну, регіональну (для інтеграційних угруповань), і міжнародну валютні системи.

Міжнародна (світова) валютна система включає такі головні складові:

-   сукупність національних, колективних і резервних валют;

-   сукупність національних і регіональних (інтегрованих) валютних систем, наприклад, Європейська валютна система (ЄВС);

-  валютні курси й валютні ринки;

-   режими функціонування валютних ринків;

-   органи державного і міжнародного валютного регулювання.

Валюта у вузькому значенні – грошова одиниця іноземної держави

Валюта у широкому значенні – додає усі активи, які здатні виконувати функцію світових грошей (цінні попери, благородні метали, дорогоцінні каміння та інше).

Національна валюта – платіжний засіб на території країни, яка її емітує.

Іноземна валюта – платіжний засіб інших країн, який використовується на території даної країни.

Резервна валюта – валюта, в якій країна має власні ліквідні міжнародні резерви, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу.

Колективна валюта – платіжний засіб регіонального угрупування (наприклад, євро) чи міжнародної організації (наприклад, СДР (SDR) – спеціальні права запозичення у МВФ).

Тверда валюта – характеризується сталістю курсу, динаміка якого відповідає змінам головних макроекономічних показників.

Євровалюта – це валюта, яка перерахована на рахунки європейських банків і використовується ними для операцій у всіх країнах, зокрема країну-емітент вихідної валюти.

Конвертованість валюти – можливість резидентів і нерезидентів вільно, без обмежень, обмінювати національну та іноземні валюти чи використовувати іноземну валюту в угодах з реальними та фінансовими активами.

Основні види конвертованості валюти:

– по поточних операціях, тобто відсутність обмежень з платежів і трансфертів, які пов’язані з торгівлею та послугами, міждержавними переказами доходів і трансфертів, що повинні виконувати країни – члени МВФ;

– по капітальних операціях, тобто відсутність обмежень при русі прямих і портфельних інвестицій, кредитів і грантів;

– повна, тобто єдність поточної та капітальної конвертованості;

– внутрішня, тобто право резидентів купувати та здійснювати операції з іншими резидентами у власній країні;

– зовнішня, тобто право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами;

– вільна, тобто можливість безперешкодного обміну в зв’язку з високим міжнародним авторитетом, сталістю курсу і підтвердженням МВФ.

Класифікатор іноземних валют, затверджений постановою правління НБУ від 4.02.1998 №34 (з доповненнями та змінами) визначає у ролі валют першої категорії євро, долари Австралії, США, Канади, фунт стерлінгів, крони Швеції, Данії, Ісландії та Норвегії, франк Швейцарії, єну Японії, СДР (SDR).

Валютний курс – ціна однієї валюти у вираженні в одиницях іншої валюти.

Валютне котирування – визначення валютного курсу на ґрунті обраних ринкових механізмів у таких основних формах:

–    пряме – вираження одиниці іноземної валюти в одиницях національної (наприклад, 1 дол. ............