Міністерство освіти та науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра фінансів

Контрольна робота

з курсу “Фінанси”

Виконала: Карпінська Н.В.

студентка III курсу; ЗМО 07-1с

зал. книжка №20107126

Перевірила: Александрова М.М.

Житомир 2008

План

Фінансова система України. Тенденції та напрямки її розвитку

Фінансові кризи

Список використаної літератури

Фінансова система України. Тенденції та напрямки її розвитку

Фінансова система притаманна кожній державі незалежно від рівня економічного розвитку.

Фінансова система -- сукупність відособлених, але взаємопов’язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми і методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП, система фінансових органів та інститутів.

Фінансову систему розглядають за двома категоріями: за внутрішньою структурою та організаційною будовою.

За внутрішньою структурою - це сукупність відносно відокремлених та взаємопов'язаних підсистем і ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансових відносин.

За організаційною будовою - це сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами у країні.

У складі фінансової системи виділяють такі підсистеми (рис.1)

1) централізовані фінанси, основу яких становлять державні фінанси;

2) децентралізовані фінанси, що включають фінанси суб'єктів господарювання (підприємств) та фінанси населення;

3) фінансову інфраструктуру, що включає фінансовий ринок та систему органів управління фінансами.

Рис.1 Структура фінансової системи України

Всі сфери фінансової системи поділяють на окремі ланки, що мають тісні багатосторонні взаємозв'язки. Кожна сфера та ланка фінансової системи посідає певне місце в регулюванні ринкових відносин, визначально впливає на процес відтворення, має свої, властиві тільки їй, функції.

Централізовані фінанси - це підсистема фінансових відносин щодо формування централізованих грошових фондів, які зосереджуються в інститутах державних органів влади для виконання державою своїх функцій, а саме: адміністративної, оборонної, соціально-економічної та правової. Це основна сфера перерозподілу ВВП та національного доходу. Рівень централізації частини національного доходу державою, з одного боку, має бути достатнім для забезпечення її певним обсягом фінансових ресурсів, а з іншого - достатнім для формування потужної фінансової бази підприємств для ефективного господарювання.

До цієї сфери належать:

державний бюджет,

місцеві бюджети (фінанси місцевих органів влади),

державні позабюджетні цільові фонди,

державний кредит,

фінанси державних та муніципальних підприємств.

Головною ланкою централізованих фінансів є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається із державного та місцевих бюджетів.

Державний бюджет - це головний централізований фонд грошових коштів держави, головний інструмент перерозподілу національного доходу. Через державний бюджет перерозподіляється до 40% національного доходу країни.

Головними доходами державного бюджету є податки, які становлять від 70 до 90% загальної суми доходів.

Основні податки: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Основні видатки державного бюджету: видатки, що пов'язані з політичними функціями держави (утримання армії, державного апарату управління та влади); видатки на соціальні потреби (освіта, наука, охорона здоров'я, соціальне страхування та забезпечення); видатки, що пов'язані з економічними функціями держави (державні інвестиції в галузі економічної інфраструктури, субсидії приватному капіталу та державним корпораціям, видатки на зовнішньоекономічну діяльність та ін).

Місцеві бюджети (місцеві фінанси) становлять фінансову базу місцевих органів влади та управління. ............