Комплексна країнознавча характеристика Румунії

Румунія – найбільша країна Південно-Східної Європи за розмірами території (238 тис. км2) і кількістю жителів (22,7 млн. осіб). Столиця – Бухарест. Державний устрій – унітарна республіка. В адміністративно-територіальному відношенні поділяється на повіти і окрему муніціпалію Бухареста.

Країна складається з 10 історико-географічних регіонів – Волощини (Валахії), Північної Добруджі, Молдови, Мунтенії, Олтенії, Буковини, Марамурешу (Мармарощини), Крішани, Трансільванії і Банату. Історія народів, які населяють сучасну Румунію, сягає III століття до Р.Х., але незалежною об’єднаною державою Румунія стала тільки в 1861 р. Значний слід в її історії залишили 200-річне перебування в складі Стародавнього Риму (провінція Дакія) і 400-річне (ХV–ХІХ ст.) панування на цій території турків.

Історія формування Румунії драматична, тривала і цікава. Яскравий слід в історії Європи залишили такі держави як Семиграддя і Волощина (Валахія). Семиграддя, засноване угорцями та німцями на землях Трансільванії, було певний час найбагатшою державою середньовічної Європи. Семиграддя не було централізованим, а являло собою союз міст. Спільної армії не було, від зовнішніх загроз переважно відкупалися. У певний момент це і згубило країну. Волощина прославилася тим, що тривалий час була «щитом Європи» від турків. Найбільшого розквіту ця держава досягла при Владі ІІІ Тепеші, тепер ця постать більш відома як граф Дракула[1].

1859 року на політичній карті з’являється назва Румунія (Мунтенія, Олтенія і Молдова), але це – васальна по відношенню до Османської імперії країна.

1861 року Румунія стає повністю незалежною, до складу її території входить Волощина. Після Першої світової війни Румунія приєднала до себе Трансільванію, Банат, Марамуреш, Крішану і Буковину, які до того належали Австро-Угорщині; Бессарабію і Буджак, які були в складі Російської імперії; та Південну Добруджу (Болгарія). У 1940 році Румунія була змушена повернути Бессарабію і Буджак та передати Північну Буковину, населену переважно українцями, Радянському Союзу. Тепер Північна Буковина, колишній Ізмаїльський округ (південь межиріччя Дністра і Пруту) та острів Зміїний у Чорному морі є частиною державної території України. Південна Добруджа повернена Болгарії.

Сучасна Румунія має досить компактну територію: в меридіональному напрямку її територія простягається на 520 км, в широтному – на 650 км. У Румунії 5 сухопутних сусідів: Україна, Молдова, Болгарія, Сербія, Угорщина.

За географічним положенням Румунія – одночасно придунайська і причорноморська країна. Щоправда вихід у Чорне море здійснюється не стільки через гирло Дунаю, скільки через порт Констанцу, до якого підходить судноплавний канал «Дунай – Чорне море», збудований у 1984 р. Відстань від Одеси до Констанци по морю становить 320 км.

Природні умови і ресурси

Основними елементами рельєфу Румунії є Нижньодунайська рівнина, плато Добруджа, Карпати (Східні й Південні[2]), Західно-Румунські гори, Трансільванське плато і Середньодунайська рівнина (її східна окраїна дренована притоками Тиси). Карпатські і Західно-Румунські гори мають достатню кількість зручних перевалів. Між Південними Карпатами і Східно-Сербськими горами Дунаю довелося «пропиляти» вузьку і глибоку ущелину – так звані «Залізні Ворота» («Джердап» румунською мовою) – це місцевість з найбільшим в Європі гідроенергетичним потенціалом. Узбережжя Чорного моря на півночі низьке та заболочене. ............