Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського

Індивідуальне навчально-дослідне завдання на тему:

Боротьба слов’янських народів Балкан з Османським пануванням у ХVІІІ столітті

Виконав

студент групи 1-В

Перевірив

ст. вик. Войнаровський А.В.

Вінниця 2007

Вступ

Починаючи з 70-х років ХІХ ст. в буржуазній історичній літературі встановилася думка, що завоювання південних слов’ян турками нібито призвело до покращення становища слов’янського населення. Прибічники такого погляду стверджували, що дякуючи завершенню феодальних війн і знищенню старого феодального класу слов’янське населення відчуло полегшення; що в перший період свого володіння турки брали з селян тільки податок і самі не займалися експлуатацією земельних володінь оскільки вели завойовницькі дії в Європі.

На даний час історики довели помилковість такого твердження. Турецьке нашестя, віднявши у південних слов’ян незалежність, порушило і затримало хід їх історичного розвитку. Старий феодальний клас не був відразу і одночасно знищений турками. Тому нема підстав говорити про знищення феодальної експлуатації в перший період турецького правління. На протязі всього періоду турецького рабовласництва слов’янські народи вели боротьбу проти турецького гніту. Турецьке завоювання затримало розвиток південних слов’ян.

Боротьба слов’янських народів Балкан з Османським пануванням

у ХVІІІ столітті

Болгарія

Загальний соціально–економічний занепад Османської імперії в другій половині ХVІІ – наприкінці ХVІІІ століття суттєво вплинув і на політичний розвиток Болгарії. Основною рисою цього розвитку стало посилення національно–визвольного руху.

Сама структура влади османів у Болгарії, її цілковите підпорядкування центральному урядові, зловживання місцевої влади та збирачів податків – все це штовхало болгар на продовження боротьби проти завойовників. Форми цієї боротьби залишались ті самі, що ц у попередній період, хоча внутрішньополітичне й зовнішньополітичне становище імперії зазнало суттєвих змін.

Тривало дальше ослаблення центральної влади й зростання могутності місцевих феодалів. Величезна різноплемінна імперія вже не бажала сліпо виконувати накази, що надходили в усі її кінці із Стамбула. Ненадійними стали і яничари, які колись вважалися опорою влади султана. Заколоти, змови, бунти в середовищі яничар поступово стають звичайним явищем.

Досить несприятливим для Порти виявилося і зовнішньополітичне становище. Приєднання України до Росії, зміцнення Австрії, невдалі російсько-турецькі війни – все це підривало вплив Османської імперії у міжнародних справах й об’єктивно сприяло піднесенню національно-визвольного руху пригноблених народів.

На всі прагнення цих народів до незалежності Порта відповідала традиційним способом – посиленням репресій.

Політика османського уряду суперечила інтересам християнських народів імперії і змушувала болгар шукати союзників за кордоном. Як і в попередню добу, повстання в державі спалахнули щоразу коли Порта починала воєнні дії проти християнських країн.

Російсько–турецькі війни ХVІІІ століття давали значний поштовх визвольному руху на болгарських землях. ............