ПЛАН
Вступ
Розділ 1. Роль історизму і шляхи його використання в навчанні фізики
1.1. Елементи історизму як засіб обґрунтування нових знань
1.2. Використання елементів історизму при розв’язуванні задач
1.3 . Використання елементів історизму на лабораторних роботах
1.4 . Використання елементів історизму при узагальненні знань
1.5 . Ознайомлення учнів з творчістю та поглядами видатних фізиків
Розділ 2. Екскурси в історію фізики під час вивчення механіки
2.1. До історії кінематики
2.2. Відкриття законів вільного падіння
2.3. До історії законів динаміки Ньютона
2.4. До історії закону всесвітнього тяжіння
2.5. До історії принципу відносності
2.6. Формування поняття сили
2.7. До історії закону збереження кількості руху
2.8. До історії закону збереження механічної енергії
Висновки
Список використаних джерел
Додаток1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
Додаток 5
Додаток 6
Додаток 7
Додаток 8
Додаток 9
Найбільш оптимальний шлях розвитку пізнання і вміння в кожній окремій людині співпадає в загальних рисах з шляхом, який пройдений історичним людством при розвитку даного роду пізнання і вміння.
Брекфорд.
ВСТУП Фізика посідає важливе місце серед навчальних предметів основної школи, оскільки в процесі навчання фізики формується науковий світогляд учня, розвиваються його інтелектуальні та творчі здібності. Знання, отримані під час вивчення фізики, стають основою технічної грамотності людини, дозволяють використовувати результати фізичних досліджень і відкриттів для задоволення матеріальних та духовних потреб особистості.
Формування в учнів міцних знань з фізики вимагає пошуку нових та вдосконалення вже відомих методичних прийомів і засобів навчання, вдосконалення організації навчального процесу.
В наш час головне завдання і проблема кожного вчителя – це залучення школярів до науки взагалі і фізики зокрема.
Одним із шляхів вирішення цього питання є використання на уроках елементів історії.
Вчителі звертаються до історії фізики, коли хочуть пожвавити урок. зробити його цікавим. Однак іноді “цікавість” історії фізики бачать в історичних курйозах та легендах, в потішних та цікавих відомостях про окремих вчених і зовнішньо ефективних історичних епізодах. Звичайно, внесення в урок такого типу відомостей може бути і корисним. Учні, наприклад, з цікавістю слухають відому легенду про “Еврику!” Архімеда чи про те, яку роль в народженні класичної механіки відіграло яблуко, яке впало в саду Ньютона. Однак такого типу відомості “ б’ють на зовнішній ефект” і, як будь-які сенсації, можуть викликати лише короткочасну цікавість. Щоб пробудити стійкий інтерес у школярів до фізики-науки, потрібно розкрити еволюцію фізичних ідей, причини, що спонукали прийняти ту чи іншу ідею, механізм наукового пошуку, атмосферу творчого процесу. Це потрібно робити не фрагментарно, а по можливості систематично, не академічно строго, а з особистим захопленням. Адже цікаво саме по собі не буває, можна і про роботи Марії та П’єра Кюрі, і про революцію в фізиці на перетині 19-20ст.ст., і про створення теорії відносності розповісти так, що розповідь буде давати користь розуму і насолоду серцю. ............