Зміст
Вступ
1. Кінематичний розрахунок приводу і вибір електродвигуна
2. Розрахунок закритих зубчастих передач
2.1 Розрахунок конічної пари
2.2 Розрахунок циліндричної пари
3. Розрахунок ланцюгової передачі
4. Розрахунок валів по еквівалентним моментам
5. Підбір підшипників кочення по динамічній вантажопідйомності
6. Підбір шпонок і перевірка шпонкових з’єднань
7. Уточнений розрахунок валів
8. Конструктивні розміри корпусу і кришки редуктора
9. Тепловий розрахунок редуктора і вибір сорту мастила
10. Вибір і перевірка муфт
11. Збирання і регулювання редуктора
Список використаної літератури
Вступ
"Деталі машин" є першим з розрахунково-конструкторських курсів, в якому вивчають основи проектування машин і механізмів.
Будь-яка машина (механізм) складається з деталей.
Деталь — така частина машини, яку виготовляють без складальних операцій. Деталі можуть бути простими (гайка, шпонка і т. п.) або складними (колінчастий вал, корпус редуктора, станина верстата і т. п.). Деталі (частково або повністю) об'єднують у вузли.
Вузол є закінченою складальною одиницею, що складається з ряду деталей, що мають загал функціональне призначення (підшипник кочення, муфта, редуктор і т. п.). Складні вузли можуть включати декілька простих вузлів (підвузлів); наприклад, редуктор включає підшипники, вали з насадженими на них зубчатими колесами і т.п.
Серед великої різноманітності деталей і вузлів машин виділяють такі, які застосовують майже у всіх машинах (болти, вали, муфти, механічні передачі і т. п.). Ці деталі (вузли) називають деталями загального призначення і вивчають в курсі "Деталі машин". Всі інші деталі (поршні, лопатки турбін, весельні гвинти і т. п.) відносяться до деталей спеціального призначення і вивчають в спеціальних курсах.
Деталі загального призначення застосовують в машинобудуванні в дуже великих кількостях (наприклад, в СРСР щорічно виготовляють близько мільярда зубчатих коліс). Тому будь-яке удосконалення методів розрахунку і конструкції цих деталей, дозволяюче зменшити витрати матеріалу, знизити вартість виробництва, підвищити довговічність, приносить великий економічний ефект.
1. Кінематичний розрахунок приводу і вибір електродвигуна
Вихідні дані:
кВт,
рад/с,
град.
Рис.1.1. Привід трансмісії
Визначаємо загальний ККД приводу:
; (1.1)
де - ККД пари циліндричних коліс, =0,98 (див.табл.1.1[1]);
- ККД пари конічних коліс, =0,97 ;
- ККД ланцюгової передачі, =0,95;
- ККД підшипників кочення, =0,99.
Потрібна потужність електродвигуна:
кВт. (1.2)
Частота обертання вихідного валу трансмісії:
об/хв. (1.3)
З таблиці П1 [1] по потрібній потужності кВт вибираємо електродвигун трифазний короткозамкнений закритого типу 4А 132М4 У3 з синхронною частотою обертання 1500 об/хв. і параметрами = 11 кВт і ковзанням 2,8%(ГОСТ 19523-81).
Номінальна частота обертання об/хв., а кутова швидкість
рад/с.
Визначимо загальне передаточне відношення:
, (1.3)
Згідно до ГОСТ 2185-66 приймаємо передаточні відношення:
- для конічної пари ,
- для циліндричної пари ,
- для ланцюгової передачі .
Визначаємо обертові моменти:
- на валу двигуна (валу 1 редуктора):
Н·мм
- на валу 2 редуктора:
Н·мм
- на валу 3 редуктора:
Н·мм
- на валу 4 трансмісії:
Н·мм
Частота обертання:
- валу 1 редуктора: об/хв.
- валу 2 редуктора: об/хв.
- валу 3 редуктора: об/хв.
- валу 4 трансмісії: об/хв. ............
