Зміст

Вступ

1. Історія «золотого перетину»

2. «Золотий перетин» в скульптурі, живописі, архітектурі

Висновки

Список використаної літератури

Людина розрізняє навколишні предмети за формою. Інтерес до форми якого-небудь предмету може бути продиктований життєвою необхідністю, а може бути викликаний красою форми. Форма, в основі побудови якої лежить поєднання симетрії і золотого перетину і сприяє якнайкращому зоровому сприйняттю і появі відчуття краси і гармонії. Ціле завжди складається з частин, частини різної величини знаходяться в певному співвідношенні одна до одної і до цілого. Принцип золотого перетину – вищий прояв структурної і функціональної досконалості цілого і його частин в мистецтві, науці, техніці і природі.

Ще в епоху Відродження художники відкрили, що будь-яка картина має певні крапки, що мимовільно приковують нашу увагу, так звані зорові центри. При цьому абсолютно неважливо, який формат має картина – т горизонтальний або вертикальний. Таких крапок всього чотири, і розташовані вони на відстані 3/8 і 5/8 від відповідних країв площини.

Дане відкриття одержало назву «золотого перетину» картини. Тому, для того, щоб привернути увагу до головного елемента фотографії, малюнка, скульптури, архітектурного ансамблю необхідно сумістити цей елемент з одним із зорових центрів. Без нього неможливо уявити собі гармонію, красу, симетрію, визначити їх протилежності.

Прийнято вважати, що поняття про «золотий перетин» ввів в науковий обіг Піфагор (VI в. до н.е.). Є припущення, що Піфагор своє знання «золотого перетину» запозичив у єгиптян і вавілонян. І дійсно, пропорції піраміди Хеопса, храмів, барельєфів, предметів побуту і прикрас з гробниці Тутанхамона свідчать, що єгипетські майстри користувалися співвідношеннями «золотого перетину» при їх створенні. Французький архітектор Ле Корбюзье знайшов, що в рельєфі з храму фараона Сеті I в Абідосі і в рельєфі, що зображає фараона Рамзеса, пропорції фігур відповідають величинам «золотого перетину». Архітектор Хесира, зображений на рельєфі дерев'яної дошки з гробниці його імені, тримає в руках вимірювальні інструменти, в яких зафіксовані пропорції золотого розподілу.

Платон (427...347 рр. до н.е.) також знав про «золотий перетин». Його діалог «Тімей» присвячений математичним і естетичним переконанням школи Піфагора і, зокрема, питанням «золотого перетину».

У фасаді старогрецького храму Парфенона присутні золоті пропорції. При його розкопках знайдені циркулі, якими користувалися архітектори і скульптори античного світу. В Помпейськом циркулі (музей в Неаполі) також закладені пропорції золотого перетину.

В античній літературі, що дійшла до нас, «золотий перетин» вперше згадується на «Початках» Евкліда. В 2-й книзі дається геометрична побудова «золотого перетину». Після Евкліда його дослідженням займалися Гипсикл (II в. до н.е.) та Папп (III в. н.е.). В середньовічній Європі із «золотим перетином» знайомились по арабським перекладам Евкліда. Перекладач Дж. Кампано з Наварри (III в.) зробив до перекладу коментарі. Секрети «золотого перетину» ревно оберігалися, зберігалися в строгій таємниці. Вони були відомі тільки посвяченим.

В епоху Відродження посилюється інтерес до «золотого перетину» серед учених і художників у зв'язку з його використанням як в геометрії, так і в мистецтві, особливо в архітектурі. ............