"Поверхні"

1.  Класифікація поверхонь

Всі поверхні можна розділити на графічні та геометричні.

До геометричних належать поверхні, утворення яких підпорядковане певним геометричним законам, вони утворюються рухом в просторі прямої або кривої лінії, яка називається твірною. Графічною називається поверхня, закон утворення якої невідомий. У цьому разі поверхня задається графічно, за допомогою певної кількості ліній. Прикладом графічної поверхні може служити поверхня землі, яку ще називають топографічною.

В залежності від форми твірної поверхні ділять на лінійчаті, коли твірною є пряма, та нелінійчаті, коли твірною є крива.

За законом руху твірних можемо мати поверхні з поступовим рухом та обертаючим рухом – поверхні обертання, гвинтовим рухом – гвинтові поверхні.

По признаку розгортання поверхні бувають розгорнутими та нерозгорнутими.

По признаку напрямних, які можуть бути ламаними, прямим або кривими, поверхні бувають граними або кривими.

Якщо поверхня створена правильними багатогранниками, то поверхня буде граною, якщо плоскі криві правильної форми, то поверхні будуть кривими, причому якщо в утворенні приймають участь кола в якості напрямних, то отримуємо поверхні обертання.

Частина простору, яка обмежена з усіх сторін поверхнею, називається тілом.

Висновки по першому питанню:

1.  Всі поверхні можна розділити на графічні та геометричні. До геометричних належать поверхні, утворення яких підпорядковане певним геометричним законам, вони утворюються рухом в просторі прямої або кривої лінії, яка називається твірною. Графічною називається поверхня, закон утворення якої невідомий.

2.  Якщо поверхня створена правильними багатогранниками, то поверхня буде граною, якщо плоскі криві правильної форми, то поверхні будуть кривими, причому якщо в утворенні приймають участь кола в якості напрямних, то отримуємо поверхні обертання.

2. Креслення багатогранників та тіл обертання

Щоб накреслити складну технічну деталь, потрібно, насамперед, уявити собі її форму. Для цього зручно уявно розчленити деталь на окремі геометричні тіла і навчитися будувати проекції цих простих геометричних тіл. Зобразити й прочитати креслення геометричного тіла означає не тільки вміти за розмірами побудувати проекції, а й провести повний аналіз фігури. Останнє означає, що треба вміти визначати й показати на кресленні ребра, грані, вершини, твірні, їх розташування між собою і відносно площин проекцій, показати видимі й невидимі елементи, знайти проекції точок, що лежать на поверхні тіла, проставити розміри тощо.

Геометричні тіла, обмежені плоскими фігурами – багатокутниками, називаються багатогранниками. Їх плоскі фігури називаються гранями, а лінії перетину граней – ребрами. Точки перетину ребер, або точки, в яких сходяться грані, називаються вершинами багато-гранника. Кут, утворений гранями, які сходяться в одній вершині, буде багатогранним кутом. Багатогранниками, наприклад, є призма й піраміда. На практиці найчастіше зустрічаються такі тіла обертання: циліндр, конус, сфера, кільце, тор.

Проекції призм. Якщо твірна ковзає по довільній напрямній замкненій ламаній лінії так, що окремі її положення залишаються між собою паралельними, то утворюється призматична поверхня.

Призмою називається багатогранник, який утворюється перерізом призматичної поверхні двома паралельними площинами.

Дві грані призми є однаковими багатокутниками з відповідно паралельними сторонами, а бічні грані в загальному випадку – паралелограмами.

Призма, в якої бічні ребра перпендикулярні до основи, називається прямою і похилою, коли вони не перпендикулярні.

Бічні грані прямої призми – прямокутники, похилої – паралелограми. Призми поділяються на правильні і неправильні.

Правильною називається призма, в основі якої лежить правильний багатокутник.

За формою основи призми бувають трикутні, чотирикутні, шестикутні і т.д. ............