Реферат з теми:
Поняття й проблеми соціальної етики
1. Що таке соціальна етика
Соціальна етика - вчення про соціальних цілях і цінностях сучасного суспільства, або нормативне обґрунтування групових, інституціональних і корпоративних відносин. Соціальна етика включає політичну етику, економічну (або господарську етику), дискурсивну, інституціональну, етику бізнесу.
Соціальна етика початку розвиватися на Заході як реакція на розвиток соціалістичного табору після Другої світової війни й особливо після катастрофи ідеологічного протиборства двох політичних систем. Вона пов'язана із процесами дезінтеграції, що відбуваються в сучасному суспільстві (позначуваними поняттям постмодерн) і спрямована не на боротьбу з ідеологічним супротивником, а на повсякденне будівництво. У цьому змісті соціальна етика сьогодні претендує на роль головної інтегруючої чинності в суспільстві, підданому значної дезінтеграції й атомизації.
Соціальна етика відповідає за те, як діють соціальні інститути і який образ здійснюється опосередковане міжособистісне спілкування. Будь-який соціальний інститут може або надавати допомогу людям, або служити їм перешкодою. У цьому змісті величезна кількість чиненого зла (корупція, розкрадання, бідність, забруднення навколишнього середовища, тероризм, розпад родини) залежать від соціальної системи, від соціальне порядку, мають характер «структурного зла». Основні поняття соціальної етики: соціальний інститут, структурне зло, соціальна справедливість, соціальна відповідальність.
2. Що таке структурне зло
Існує зло структурного характеру, що випливає із соціальних структур, для того, щоб його усунути, недостатньо особистої допомоги, необхідно змінити самі структури. Наприклад, у ситуації доглядач і ув'язнений - жорстокість доглядача - це структурне зло, що випливає зі структури ситуації
Проблему структурного зла перший досліджував Маркс, і в цьому складається його видатна заслуга. До такого зла він відносив ідеологію й релігію як перетворені форми свідомості. «Людина - це мир людини, держава, суспільство. Це держава, суспільство породжують релігію як мінливий світогляд, тому що самі вони - мінливий мир».
Особисте зло, відповідно до Маркса, - це продукт «структурного» (соціального) зла. Джерела божевільного миру потрібно шукати не в індивідуальному свідомості, а в об'єктивності неправильно організованих структур суспільства й держави, які прямо залежать від способу суспільного виробництва й відповідних йому виробничих відносин. Причому окремі члени суспільства (це ставиться, зокрема, до капіталістів) особисто відповідальні за зло, що виходить від суспільних і соціальних структур, у діяльності яких вони беруть участь.
Людина - бранець суспільних процесів і соціальних структур. Якщо ці процесу негуманні, то буття всіх замкнутих у такому суспільстві об'єктів об'єктивно негуманне, навіть якщо суб'єктивно, в особистісній етичній сфері, вони намагаються додержуватися принципів гуманності. Самі індивіди суб'єктивно не можуть відповідати за зло, що твориться у світі суспільними структурами. Таким чином, Маркс заперечував особисте зло, зводив все зло миру до «структурного» злу.
У концепції Маркса є частка істини. ............
