План
І. Теоретична частина
1.1 Ознайомлення учнів з видами декоративного малюнку
1.2 Зображувальні види декору
1.3 Стилізація природних форм
1.4 Народний орнамент
ІІ. Практична частина
2.1 Робота над створенням орнаменту
Література
І. Теоретична частина 1.1 Ознайомлення учнів з видами декоративного малюнку Щоб успішно навчити дітей декоративно-тематичного малювання в школі, правильно розвивати в них образне мислення і творчі здібності, учитель має розуміти особливості дитячого малюнку.
Декоративне мистецтво нерозривно пов’язане з виробництвом матеріальних благ. Адже ткацтво, килимарство, керамічно-фаянсова і фарфорова промисловість, будівельна справа повинні насамперед задовольняти не тільки матеріальні, а й естетичні потреби людини. Декоративні сюжети можна побачити на килимах, рушниках, тарелях, панно, тощо.
Учні на уроках праці, образотворчого мистецтва, а також на позакласних уроках, гуртках учать різні види і техніки виконання декоративних малюнків, складають різноманітні композиції.
Є такі види декоративного малювання:
карбування;
різьблення;
аплікація;
оздоблення;
розпис;
вишивка.
Декоративно-прикладне мистецтво по своєму походженню - мистецтво народне: народ створює речі, народ знаходить їм потрібну форму і вираження, народ зберігає знайдену в них красу і усі свої досягнення передає нам у спадщину. У творах декоративно-прикладного мистецтва ми бачимо мудрість народу, його характер, уклад життя. У них вкладена душа народу, його почуття і його представлення про краще життя. Тому вони мають таке величезне пізнавальне значення. Археологи по речах визначають історичну епоху, суспільні відносини, природні і соціальні умови, матеріальні і технічні можливості, народні вірування і традиції, спосіб життя, заняття, інтереси і смаки людей, їхнє відношення до навколишнього. Речі роблять великий виховний вплив. Вивчення творів декоративно-прикладного мистецтва, їхніх художніх особливостей і засобів створення виховує дбайливе відношення до речей, повага до національного надбання і національної культури, до творчої праці людей, підвищує наш культурний рівень.
Творець корисної речі прагне наділити її естетичними якостями. Таке естетичне перетворення прикладних речей здійснюється декором, тобто прикрасою форми і її поверхонь за допомогою спеціальної художньої обробки. Аналіз судин різного призначення переконує нас у досконалості їхньої форми, а разом з тим виявляє їхню художню виразність. Естетичні якості матеріалу, кольорово-пластичні властивості форми й інші зовнішні ознаки викликають у пам’яті почуттєві образи пережитих явищ дійсності, утягують річ у навколишню її природне і суспільне середовище, зв’язуючи її з предметним світом, збуджуючи цими зв’язками в людини гаму різноманітних почуттів. Річ стає не тільки матеріально корисної, але і духовно значимої.
Річ стає "почуттєво стала перед нами людською психологією". Створена руками умільця, вона несе на собі відбиток багатогранної людської особистості, її матеріальних і духовних нестатків, а тому здобуває значення художнього твору.
1.2 Зображувальні види декору До специфічних образотворчих видів декору відносяться сюжетне зображення, символічне зображення й орнамент.
Сюжетне зображення - це малюнок на поверхні предмета, що зображує якесь визначене явище, подію, конкретної чи людину річ. ............