Наочно-образне мислення в навчальній діяльності першокласників
(реферат)
План
1. Переваги мислення молодшого школяра
2. Наочно-образне мислення
Висновки
Список використаної літератури
1. Переваги мислення молодшого школяра Мислення молодшого школяра носить наочно-образний характер. Наочність мислення проявляється в тому, що цю чи іншу мислительну операцію учень може виконати тоді, коли за словами приховані конкретні предмети. Враховуючи образність мислення, вчитель конкретизує матеріал, застосовуючи велику кількість наочних посібників, розкриває зміст абстрактних понять на конкретних прикладах. У своїх міркуваннях дитина, як правило, спирається не на абстрактні поняття, а на наочні образи, на те, що сама особисто спостерігала, помічала у предметах та подіях. Але мислення дитини розвивається не саме по собі. Щоб збудити думку учня, треба поставити перед ним певне завдання, в процесі розв’язання якого він міг би спиратися на раніше здобуті знання і вміння, застосовувати їх у нових умовах.
Розвиток мислення дитини молодшого шкільного віку здійснюється в процесі навчання. Засвоюючи знання, діти вчаться спостерігати явища у природі та суспільстві, помічати в них найістотніше, аналізувати ці явища, групувати їх за подібними та відмінними ознаками, пояснювати ці ознаки, виявляти до них своє ставлення.
У розвиткові мислення учнів початкових класів велику роль відіграє правильна організація навчання і вміле керування розумовою діяльністю школярів з боку вчителя. Щоб навчити дитину правильно мислити, потрібно навчити її спостерігати явища в природі та житті суспільства. "Дитина, яка починає вчитися, - підкреслював К.Д. Ушинський, - повинна не тільки розуміти те, що читає, але правильно й пильно дивитися на предмет, який перед нею, помічати його особливості, одним словом - вчитися не тільки думати, але й спостерігати, і, перше, навіть споглядати, ніж думати."
2. Наочно-образне мислення У психіці першокласників значне місце посідає образний елемент, що викликає необхідність будувати навчання на наочності. "Дитяча природа, - зауважує К.Д. Ушинський, - виразно вимагає наочності. Вчіть дитину яких-небудь п’яти невідомих їй слів, і вона буде довго і даремно мучитися над ними, але зв’яжіть з малюнками двадцять таких слів - і дитина засвоїть їх на льоту… Спробуйте про одну й ту саму подію розповісти двом дітям, однаково здібним: одній з малюнками, другій без малюнків, - і ви оціните тоді все значення малюнків для дитини".
За кордоном наочно-образне мислення трактують як нижчу форму інтелекту, функція якої головним чином полягає в тому, щоб служити тимчасовою опорою для абстрактного мислення, а після того, як абстрактне сформувалося роль конкретного як би припиняється, його доля, перспектива розвитку перестають цікавити дослідників.
Кожному вчителеві початкових класів у практичній роботі з учнями доводиться систематично зустрічатися з непередбаченими виявами наочно-образного осмислювання навчального матеріалу. Кожного разу вчитель розцінює ці випадки як прикру несподіванку - надто вже очевидними здаються причини учнівських помилок. Їх легко виявити і виправити в навчальному процесі, та не слід забувати, що їхня поява закономірна.
Непередбачене наочно-образне осмислення навчального матеріалу зумовлює значно більші, хоча й менш помітні для вчителя, труднощі в навчанні молодших школярів. ............