РЕФЕРАТ

на тему:

"Кишковопорожнинні"

Кишковопорожнинні здавна відомі людині. Ще давньогрецький учений Аристотель писав про деяких представників цього типу. Він, як згодом і багато інших вчених, вважав їх чимось середнім між тваринами та рослинами (такі самі проблеми були з систематизацією губок та інших організмів). Нині тваринну природу кишковопорожнинних ніхто не піддає сумніву.

Будова кишковопорожнинних досить проста, їх можна порівняти з мішком, стінка якого складається з двох шарів клітин. Всередині знаходиться порожнина, що бере участь у травленні. Єдиний отвір, за допомогою якого порожнина сполучається із зовнішнім середовищем - це рот. Рот оточений щупальцями, призначеними для захоплення та утримування їжі. Кишковопорожнинні - хижаки; для вдалого полювання вони мають зброю - жалкі клітини. Ці клітини містять отруту, здатну паралізувати здобич. Наявність жалких клітин є настільки характерною для цього типу, що одна з латинських назв кишковопорожнинних - Cnidaria так і перекладається: "ті, що жалять".

Життєвий цикл кишковопорожнинних зазвичай складається з двох стадій - медузи та поліпа. Ці покоління настільки несхожі між собою, що іноді вчені помилково описували медузу та поліпа одного виду як різні види. У життєвих циклах деяких кишковопорожнинних одна зі стадій може випадати. Медузи звичайно активно рухаються у воді, використовуючи принцип реактивного руху, мають краще розвинену нервову систему (це пов'язано з рухливим способом життя), розмножуються статевим шляхом. Поліпи ж нерухомі, часто колоніальні організми, розмножуються головним чином нестатевим способом - брунькуванням.

Тип Кишковопорожнинні поділяється на три класи - Гідроїдні, Сцифоїдні та Коралові поліпи.

Однієї днини вже відомий нам Антоні ван Левенгук, розглядаючи водяні рослини, помітив цікаву тваринку з багатьма щупальцями. Вона утворювала бруньки, за допомогою яких, очевидно, розмножувалась. Учений замалював цей організм і зайнявся іншими проблемами. Тваринка мало кого зацікавила, і довго про неї не згадували. Тільки сорок років по тому молодий швейцарський учитель А. Трамбле, знайшовши невідомий йому організм, вирішив розрізати його навпіл. Слід зазначити, що на той час вважали регенерацію майже не характерною для тварин. Але ця дивовижна тварина повністю відновилася з двох половинок! Як з'ясувалось, гідру можна розрізати на двісті частин, і з кожної виросте новий організм! Істоту назвали гідрою - за аналогією з міфічною гідрою, у якої на місці відтятих голів виростали нові.

Гідра - один із небагатьох представників прісноводних кишковопорожнинних. Знайти її досить легко: для цього треба узяти біля берега річки чи ставка кілька водяних рослин і помістити їх в акваріум або скляну банку. Через деякий час гідри розправляться (потривожена гідра стискається у грудочку), і їх можна буде побачити навіть неозброєним оком. Зазвичай гідра веде малорухомий спосіб життя, але у разі необхідності може пересуватись, "крокуючи" по субстрату. Гідра - хижак, вона живиться інфузоріями, дрібними безхребетними тваринами, іноді навіть нападає на мальків риб. Спійману здобич гідра підтягує щупальцями до рота і швидко заковтує. ............