1. Господарство та його форми в первісному суспільстві
Перший етап у розвитку суспільства-епоха стародавнього світу, тривав з 40 тис. років до н.е. до V ст. н.е. (від часу відступу льодовика до падіння Риму (476р.) Його головним змістом є виникнення найдавніших форм виробництва і елементарних зв'язків у структурі економіки.
Організаційно-економічний рівень характеризується використанням примітивних ручних технологій на основі простої кооперації. Найдавніші форми простої кооперації-родова та сусідська громада.
Проста кооперація-форма організації виробництва, при якій колектив людей виконує якісну роботу на умовах природної (біологічних) спеціалізації.
У галузевому рівні економіки стародавнього світу важко виділити спеціалізацію окремих господарств, так як всі вони розвиваються в рамках замкнутого натурального господарства. Особливу роль у формуванні галузевої структури економіки відіграв суспільний поділ праці.
Формування територіального рівня було обумовлено природно-кліматичними умовами і виявилося в темпах освоєння окремих територій: найдавніші землеробські цивілізації виникають у найбільш сприятливих кліматичних умовах. Територіальна спеціалізація виявилася пов'язаної з джерелами сировини, що відбилося на розвитку ремесла і торгівлі. Важливе значення для складання територіальної структури економіки мала неолітична революція, швидкість розповсюдження якої також залежала від географічних чинників.
Неолітична революція - перехід від привласнюючого типу господарства до виробничого, який супроводжувався появою додаткового продукту, підвищенням життєвого рівня населення, збільшенням його чисельності та створенням передумов для виникнення держав.
Відтворювальний рівень. Основним виробником стародавнього світу було землеробське господарство, яке зазнало еволюцію - від колективу вільних общинників в умовах родової громади до формування общинних, рабовласницьких (приватновласницьких) і державних господарств на основі різних форм відносин залежності. Важливу роль при цьому відігравало Середземномор'я (морські торгові шляхи) і "Великий шовковий шлях", що зв'язує по суші Східну Азію і Середземномор'я. Всі знаряддя виготовлялися технікою оббивки, без застосування шліфування і свердління. Одним з переломних моментів у розвитку первісної економіки стало оволодіння вогнем. Людина почала будувати житла або облаштовувати печери. Найдавнішими видами господарської діяльності людини було полювання і збирання.
У мезоліті – середньо кам’яному віці (12-8 тис. років до н.е.) удосконалюється технологія виготовлення знарядь праці. Ускладнення діяльності виявляється і в удосконаленні знарядь праці: з'являються примітивні прядка і пряслице, мотика, плуг, жнивні ножі і серпи. Можливість отримання регулярного продукту призводить до зміни організаційних форм людської діяльності.
Розкладання первісної економіки хронологічно пов'язане з періодами активного використання металу. Це пояснюється технологічною складністю ремісничого виробництва, що вимагає спеціальних навичок, тому початковий розподіл праці відбувався між громадами, що зумовлювало торгівлю на межах територій племен. Крім того, ремесло зберігало сезонний характер виробництва.
Розвиток ремесла активізувало торговий обмін, що створювало основу третього етапу суспільного розподілу праці-виникнення регулярної торгівлі і міст.
Зростаюча продуктивність праці викликала все більшу його індивідуалізацію, що відкривало можливість приватного привласнення всього виробленого продукту спочатку якоюсь групою усередині колективу, зазвичай сім'єю, потім окремими особами. ............
