Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Контрольна робота

З філософії

На тему «Етика благовіння перед життям»

Виконала: студентка ІІ курсу

Групи 4128-1а

Лемешко Дар’я Андріївна

Перевірив: кандидат філософських

наук, доцент Манжура В.І.

2009

«Этика — это безгранично расширенная ответственность по отношению ко всему живущему».

А. Швейцер

З розвитком цивілізацій набувало розвитку і суспільство, а разом з тим створювалися норми, моральні правила поведінки,що регулювали би відносини у неоднорідній групі людей. Саме цими нормами і стала етика. Основними проблемами етики є:

ü  Проблема критеріїв добра і зла;

ü  Проблема щастя;

ü  Проблема сенсу життя і призначення людини.

Багато вчених-філософів намагалися роз’яснити ці проблеми, але і на цей час вони залишилися актуальними. Одним із таких вчених є Альберт Швейцер.

Альберт Швейцер у своїй роботі «Етика благовіння перед життям» описав всі аспекти існування, взаємозв’язку людини з природою; культури з етикою. В його роботі можна виділити такі основні ідеї:

-  криза сучасної культури загрожує загибелі цивілізації, засіб можливого подолання духовної кризи — нова загальнолюдська етика («душа культури»);

-  нова етика (універсальна, оптимістична, гуманістична, практично-дієва) повинна базуватися на принципі благоговіння перед життям, який виступає як критерій розрізнення добра і зла (все, що зберігає, одухотворяє, прославляє життя, є добро; все, що завдає їй збитку — зло);

-  значущість етичного самовдосконалення (на основі розуміння цінності «благоговіння перед життям» і віри в його конструктивні можливості), яке слід підтверджувати «особистою дією» (що має «чисту» мотивацію і здійснюваним «чистими» засобами).

На початку XXI століття стало очевидним, що існування цивілізації неможливе без змінення поглядів на взаємовідношення людини і природи.

Згідно з етикою благоговіння, головною цінністю є життя у всіх її проявах, і якщо людина сприяє збереженню і процвітанню життя, вона поступає природно і правдиво - творить добро, якщо знищує будь-яке життя і перешкоджає їй — здійснює зло. Знищення без потреби, будь-якої придорожньої квітки є зло; порятунок пораненої тварини незалежно від її користі — добро.

Швейцер говорить про співчуття і співчуття до всіх живих істот, незалежно від їх положення і ієрархії в природі, як про норму співіснування в світі. Благоговіння перед життям вимагає співчуття, любові в найвищому сенсі, тобто любові як служіння всім творінням, незалежно від їх близькості до людської природи. Учення Швейцера розширює християнську етику любові до вселенських масштабів.

Концепція А. Швейцера, що отримала назву «Етика благоговіння перед життям», будується на наступних основних положеннях:

1.  Безжиттєва ідея світу має бути замінена реальним світом, повним життя.

2.  Про світ людина знає лише те, що все існує, як і вона сама, є проявом волі до життя. До цього світу людина має як пасивне, так і активне відношення. Як істота, що стоїть в пасивному відношенні до світу, вона приходить до душевного зв'язку з ним через упокорювання; як істота, що стоїть в активному відношенні до світу, вона приходить до духовного зв'язку з ним завдяки тому, що не живе для себе однієї, а відчуває себе одним цілим зі всім життям, яке знаходиться у сфері його впливу.

3.  Почавши думати про таємницю свого життя і про зв'язки, що сполучають її з життям, людина вже не може відноситися до свого та оточуючого життя інакше, як відповідно до принципу «Благоговіння перед життям», і цей принцип не може не виявитися в етичному світо- і життєстверджуванні, яке виражається в її діях; вона буде не просто жити, а по-справжньому випробовувати життя.

4.  Для людини, по-справжньому етичної, життя священне, навіть те, яке знаходиться на нижньому кордоні шкали цінностей, вона робить відмінності лише у кожному конкретному випадку, під тиском необхідності, наприклад, коли їй належить вирішити, якому з двох життів вона повинна пожертвувати, щоб зберегти іншу. ............