Бугай Марія Василівна. Історична згадка
Реферат
План
Вступ
1. Соціально – економічне становище
2. Перша більшовицька окупація
3. Німецька окупація
4. Друга більшовицька окупація
5. Село під час колгоспу
Висновки
Вступ
Щепанів – звичайне галицьке село Козівського району Тернопільської області. Разташоване сім кілометрів від Козови, межує з селами Кальне, Мирним, Літятиним і Кривим. Неподалік села проходить дорога зі Львова до Підгаєць і Монастириськ.
Щепанів – старовинне поселення, що підтверджують рештки згарищ, кераміки. Колись воно було розташоване у долині Стежерів поруч села Літятин. Після знищення татарами цієї осілості люди розбудували нове поселення у глибокому яру.
Село Щепанів розташоване біля витоків річки Масівки- притоки річки Коропець.
Існує версія, що назва села походить від прізвища Щепан чи Щепанський. Можливо, це нащадок власників нашого села.
Тут на даний час проживає Бугай Марія Василівна 1925 року народження, яка погодилася розказати про події у селі, що відбувалися у період з 1939 – 1953р.
1. Соціально – економічне становище
Проживала Марія Василівна у глиняній хаті з двома кімнатами і невеличким коридором. Підлоги у кімнатах не було, а землю мазали глиною. Стеля була також глиняною. У кімнатах було дві скрині, лавка,пічка, ліжко.
До складу родини входили: дідусь Яків, тато Василь, мама Ганна, брати Федір і Йосип, сестра Анастасія. Палили у пічці дровами, які привозили з лісу возом чи саньми. Найчастіше цю роботу виконували тато з старшим братом Федором. У господарстві було два коні, дві корови, свині, кури, поле. Батько Марії Василівни брав участь у Першій світовій війні, був поранений ( без ока) і отримував гроші. За гроші він старався докупити землі для родини. З посуду у хаті були молошники і глиняні миски. Пізніше були вже розмальовані тарілки, які розставляли на полицях.
Одяг шили з грубого полотна. Нитки отримували з конопель, які сіяли у кожному господарстві. Коноплі вибирали, мочили на криниці і у річці Масівка. Потім їх сушили і оббивали тверду частину, а залишалося волокно. Волокно розчісували і пряли з нього нитки веретеном. Нитки віддавали до людей, які мали ткацькі верстати і ткати полотно. Полотно вибілювали: мочили і прали праниками на криниці, тоді сушили на сонці, розстеливши на траві. Від сушіння на сонці воно ставало біліше. Тоді його знову мочили, прали і сушили і так кілька разів. З нього шили одяг. Літом ходили без взуття або плели з кори липи лапті. Взимку чоботи були роблені шевцем. Шкіру з телят вмів виправляти батько Марії Василівни. У мами був кожух пошитий зі шкірок.
Харчувалася родина тим, що вирощували на городі. Варили капусту, борщ, квасолю, картоплю, голубці з тертої картоплі, вареники. Муку на вареники отримували з пшениці розтертої на жорнах. Вона була темною.
Працювала вся родина на полі: сіяли, орали, збирали урожай, заготовляли корми для худоби. Молотили пшеницю ціпами, потім її млинкували( відвіювали від соломинок ) і зсипали в мішки.
Була в селі школа. Вона знаходилася в тому будинку, де зараз розташована сільська рада. Навчалися діти чотири роки. Тут вчилася також Марія Василівна. Її вчителем був Василь Зодорожний. З іншого боку був другий вхід до кімнати,де він проживав. ............
